Connect with us

З життя

Чому я обрав іншу дружину?

Published

on

Чому я поміняв свою дружину на іншу?

Я знову помив посуд, який пролежав у раковині три дні. Не залишилося навіть чистої чашки. Чекав і чекав… Що робити? Повернувся додому з роботи, голодний, роздратований і втомлений. Щоб щось поїсти, мусив спочатку помити всі тарілки й чашки, які постійно були брудні в моїй кухні.

Холодильник майже порожній, їжа закінчується. Я тільки-но ввімкнув чайник, поставив каструлю на плиту з водою. Принаймні можу зварити сосиски, які ще залишилися. Я дуже голодний. Не думав, що знову колись доведеться так страждати. Мрію про курячий бульйон! Шкода, що не вмію готувати такий суп.

Коли моя дружина була ще вдома, вона готувала смачні, пухкі й наповнені різними начинками пиріжки, соковиті реберця і різні страви. Вдома завжди був порядок і чистота. Коли повертався з роботи, усе сяяло. Навколо запах свіжості. А тепер…

Чому я раніше цього не помічав і не цінував? Здавалося, що моїй дружині Оксані нічого не потрібно, окрім прання, прибирання та приготування їжі…

Одного дня я побачив Олену. Красиву жінку в короткій спідниці, на високих підборах. Вона виходила з салону краси. Доглянута, єдина у своєму роді та неповторна. Тоді мені здавалося, що вона саме та, про яку я мрію.

Оксана не ходила в салони краси, не витрачала гроші на волосся, не любила фарбуватися. Хоча вона також була дуже стрункою і красивою дівчиною, просто не захоплювалася всіма тими жіночими речами. Завжди в джинсах і кросівках. Виходила тільки до магазину і на роботу, не сумувала за іншим життям.

— Я закохався в іншу! — сказав я своїй дружині, коли повернувся додому.

— Хочу бути щирим, не хочу тебе обманювати.

Оксана вдавала, що не чує, що я їй кажу, і не переставала збивати вершки на торт. Навіть не оглянулася. Я не помітив сліз, що текли з її очей…

Вона постійно була втомлена, і я більше не бачив у ній привабливої жінки, з якою одружився — лише домогосподарку. Напевно, саме тому Олена мене так привабила, і зрештою я з нею зв’язався.

Дружина мене залишила і переїхала до матері. Тепер я мию посуд, прибираю підлогу і вчуся готувати. Іноді мені сняться пиріжки моєї дружини.

Моя нова партнерка має свіжий манікюр, тому не може мити посуд. Вона весь час сидить на дивані, переглядає журнали, ходить до перукаря, щоб змінювати зачіски. На підлозі лежать кілька суконь, а через її взуття я вже кілька разів перечепився. Вона не знає, що вдягнути до салону, адже це для неї найважливіша проблема. Вдома нічим не займається, навіть залишила брудні склянки на столику, де робила макіяж. Вона зробила з мене свого слугу, навіщо мені така жінка?

Чому я поміняв свою дружину на таку ледацюгу? Не можу собі пробачити, що зробив непоправну помилку.

Мушу щось приготувати, дуже голодний…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 + 12 =

Також цікаво:

HU48 хвилин ago

Zoltán öröksége Győrben

Kalapácsot még sosem tartottam úgy a kezemben, mint azon a szeptemberi reggelen, amikor Márta bejött a műhelybe, és letette elém...

HE54 хвилини ago

החתלתול שחיכה מתחת למאזדה שלי ברחוב הרצל

קוראים לי אבישי פרץ, גר בבאר שבע, ואני נגר רהיטים בן שלושים ואחת. את הסיפור הזה אני מספר מהצד שלי,...

CZ54 хвилини ago

Vitěz Kotrba

Dvacet let jsem svého zetě nevolala jinak než "ten chlap". Ne z hlouposti a ne ze zloby — prostě jsem...

CZ55 хвилин ago

Manžel bez adresy

Jsem Tomáš Beneš, je mi čtyřiačtyřicet a bydlím v Pardubicích, kousek od Zámečku. Tchyni jsem oslovoval Jitko od prvního večera,...

CZ55 хвилин ago

Jedna židle na zahradě v Kutné Hoře

Jsem Radek, je mi čtyřiačtyřicet a opravuju motorky v malé dílně na kraji Kutné Hory. Tohle vyprávím já – ne...

BG55 хвилин ago

Заемната книга на Костадин

Костадин Ганев отвори тефтера на щанда в дюкяна си за резервни части на улица „Раковски" в Пазарджик и прокара пръст...

IT56 хвилин ago

Il tovagliolo di carta di Marta

Faccio la cassiera al bar-tabaccheria di via Solferino da nove anni, un turno che comincia alle sei e mezzo e...

LT57 хвилин ago

Žentas, kuris nepavogė uošvienės Volvo

Man penkiasdešimt treji, ir aš vis dar prisimenu, kaip anytos akys sustingo ties mano rankomis, kai laikiau raktelius nuo jos...