Чоловік повернувся додому і отетерів: подарунок у вигляді маленького кошеня за пів року…

Чоловік зайшов додому і отетерів…
Півроку тому йому подарували маленьке кошеня, якого назвали Кулею. Племінниця, яка інколи приїжджала до нього в гості з родиною, знайшла малюка на вулиці. Передаючи його з рук в руки, сказала:
— Ти ж сам живеш. Пару собі ніяк не знайдеш. Робота в тебе нервова. Водій автобуса. Прийдеш додому, а тут на тебе чекають. Коти — вони ж затишок створюють і спокій…

Ось так! Він повірив. І думає собі, може, це й правда. Приходиш додому, весь нервовий через пасажирів і водіїв, які не хочуть поступатися дорогою, а тут на тебе — лежить спокійно на диванчику. Муркає і нявкає. Радіє, на руки лізе і хоче, щоб його погладили.

Ви, звичайно, розумієте, дами і панове, це він за недосвідом так уявляв. Кіт не виправдав його очікувань. І з слухняного і приємного малюка перетворився на підлітка-шалапута. На руках сидіти і гладитися не любив, а от розважатися… Скільки завгодно!
Через недосвідченість чоловік купив мухобійку, якою лупив мух. Маленьких вертких або великих, яких називають чомусь гнойовими.
І стежив Куля за чоловіком, що б’є мух з розмахом, дуже уважно. Напевно, запам’ятовував, інформацію збирав. І одного разу вирішив догодити своєму господарю. І вийшло…

Ну, так ось, повернемося до моменту, з якого почали.
***
Чоловік увійшов у дім і отетерів. Нічого! Рівно нічого більше не лежало і не стояло в його квартирі. Побоїще було таке, що можна було припустити, ніби дві банди гангстерів влаштували бійку прямо у нього вдома й діяли вони… бітами!
Стільці були перекинуті. Вази, склянки і взагалі все, що стояло чи лежало на столі, підвіконнях і тумбочках, тепер покривало підлогу, рівномірно розподіливши уламки скла, глини й пластмаси…

Штори нагадували смужки спідниці якоїсь модниці, а на кухні… Кетчуп змішувався з солоними помідорами і варенням. Тут же акуратними гірками були розсипані сіль, цукор і перець. Вилки і ложки лежали купками. Штори на кухні були відірвані разом з карнизами і лежали в усьому цьому розкошуванні, а на абсолютно пустому обідньому столі…
Сидів дуже задоволений Куля, і перед ним була муха. Величезна, як літак. Куля дивився на господаря очима переможця і задоволено муркотів.

Ну, зараз! Зараз господар похвалить його. Цілий день, без перепочинку і не шкодуючи зусиль, він носився по квартирі, ловлячи цю нахабну муху. Втомився страшенно, але зловив! І тепер може пред’явити її та отримати цілком заслужену нагороду.
Від таких приємних думок Куля аж лапами почав перебирати.
Чоловік підняв стілець і сів на нього. Він не знав, що робити спочатку. Прибирати, вечеряти чи сварити Кулю, але довго роздумувати йому не довелося. Бо у двері подзвонили. Він піднявся і, пройшовши у передпокій, відкрив. Але тут його здивування стало ще більшим.

У коридорі стояли троє поліцейських, а за ними — з десяток сусідів. Поліцейські тримали руки на рукоятках пістолетів.
— Нам зателефонували… — почав один з них.
— Багато разів, — додав інший. — І сказали, що у вашій квартирі відбувається щось дуже погане. Падають меблі і б’ються тарілки. І лунає страшний галас і виття. Не могли б ви дозволити нам пройти у квартиру і переконатися, що все в порядку, а ви… на всякий випадок… підніміть руки, будь ласка, складіть їх на голові і відійдіть у дальній куток кімнати.

Сусіди дивилися на чоловіка зі страхом і осудом.
— Ах, ось воно що, — сказав чоловік. І продовжив: — Проходьте, будь ласка!
Він відійшов у дальній кут кімнати і склав руки на голові.
Поліцейські ходили по квартирі, спостерігаючи страшний розгардіяш і щось шукали, переходячи з кімнати в кімнату.
— Що ви шукаєте? — запитав чоловік.
— Тіло, — відповів один з поліцейських. — І ваше пояснення того, що сталося.

— Ах, тіло! Тіло я вам зараз покажу, — погодився чоловік.
Поліцейські миттєво насторожилися і поклали руки на рукоятки пістолетів. Обережно, по стіні, намагаючись не робити різких рухів, чоловік підійшов до кухні. І, відчинивши двері, зробив широкий жест.
— Будь ласка! — сказав він. — Ось тіло.

Поліцейські, відштовхнувши його вбік, ринулися в кухню.
Тіло сиділо на столі і нахабно посміхалося. Тілу подобалася увага. А перед ним лежала муха.
Кілька секунд у кімнаті панувала тиша, поки поліцейські отямлювалися і оглядалися. А потім в їхніх очах почало прояснятися. Першим засміявся той, який почав розмову, а слідом за ним засміялися й інші.

Вони сміялися і не могли зупинитися, а Куля дивився на них і на чоловіка переможним поглядом, як би кажучи: «Ось бачиш? Усі задоволені. А це означає, що я старався не марно!».
Потім поліцейські ще півгодини фотографувалися з мухою і Кулею на руках на фоні влаштованого ним погрому. Усі сміялися і були дуже задоволені. Найбільше був задоволений кіт. Ще б пак! Усі по достоїнству оцінили його старання.
***
Коли поліція і сусіди пішли, чоловік знову сів на стілець.
— Я вам допоможу, — почув він голос і повернувся.
Поруч стояла сусідка з першого поверху.
— У мене вихідний сьогодні, — сказала вона і усміхнулася. — Ви самі прововтаєтеся до ночі, а разом ми хутко впораємося.
— Мені так незручно вас обтяжувати, — зніяковів чоловік.

— Що ви! — усміхнулася йому у відповідь жінка. — Все нормально. Мені все одно нічого робити. Я одна. Нікого у мене немає. Тільки мама. У неї квартира недалеко. А ви будете якось карати цього шалапута, ну, чи хоча б сварити? — запитала вона і кивнула на Кулю.
Той сидів на столі в кухні і ганяв правою лапою жирну муху.
— Що ж, сварити… — зітхнув чоловік. — Зараз посварю…
Він встав і, підійшовши до Кулі, взяв його на руки:
— Ти ж гадкий якась лобуряка! Хіба можна так робити? Ні. Не можна.
Куля перебивав лапами — тато його сварив. Причому так гарно і лагідно, що стриматись було неможливо і він, дотягнувшись вверх, лизнув свого господаря прямо в ліву щоку, а чоловік… Поцілував його в ніс.
— Ну от і славно. От і молодець, — сказав він Кулі. — Значить, зрозумів правильно. Щоб більше такого не робив.

І опустив кота на підлогу. Куля підняв хвіст і пішов тертися об ноги жінки. Та сміялася.
— Як ви гарно його відчитали, — усміхнулася вона. — А чому я вас раніше не помічала?
— Не знаю, — відповів чоловік. — Мабуть, тому що раніше я був нещасний, а тепер, як у мене Куля з’явився, відразу щастя побільшало.

І він рукою показав на безлад, влаштований котом.
Жінка набрала телефон знайомого майстра, і наступного дня чоловікові встановили міцну дрібну сітку на всі вікна. І тепер Куля міг вільно лежати на підвіконні і дивитися на пташок і великих жирних мух.
А жінка і чоловік прибрали весь безлад, винесли і викинули весь розбитий посуд, помили підлогу, зняли порвані штори. І поїхали до магазинів вибирати нові.
Повернулися вони до вечора, чоловік накупив всіляких закусок і дуже смачний тортик. І пляшку шампанського. Ну, ви розумієте, дами і панове. Щоб відсвяткувати новосілля. У старій квартирі. Разом з жінкою.

Вони сиділи за столом у кухні, їли, пили і розмовляли. І їм було добре, а особливо добре було Кулі. Він лежав на колінах жінки і замислив… нову допомогу татові.
***
Загалом, все закінчилося чудово. І Куля, звісно, відчайдушно допомагає двом. Татові і новій мамі. Яка прийшла в їх квартиру тільки тому, що знайшла його, Кулю. І визнала в ньому свого рідненького котика.

І тато та мама тепер разом ліквідовують наслідки його допомоги.
А як же ви собі думаєте?
А як інакше?
А інакше ніяк.