Connect with us

З життя

Він бачив у ній невдалу матір та дружину

Published

on

Він вважав її поганою матір’ю і поганою дружиною

Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно вдруге вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка. Ні, справа не в тому, що багатодітні матері не можуть вийти заміж. Можуть, якщо люблять! Просто, скільки пам’ятаю її з першого шлюбу, вона завжди була «найгіршою матір’ю та найгіршою дружиною».

Не раз у «минулому» житті я приходила до неї додому. Пам’ятаю її завжди втомленою, замученою, розгубленою.

У неї то підгорала каша, то молодший ходив годинами у мокрих колготках, а вона розривалася між ним, середнім з його уроками, плитою, і руки не доходили змінити мокроттю.

Ще потрібно було встигнути приготувати вечерю, бо скоро чоловік прийде з роботи. Якось прибрати, бо він любить порядок.

Вона хапала іграшки, розпихувала їх по коробках. Малий знову розкидав…

Паралельно включала інтернет, щось розсилала по пошті — вона ще й підробляла, бо зарплати чоловіка не дуже вистачало… І все це перетворювалося в якийсь безкінечний невеселий хаос.

Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:

— Дай коту води! Зроби хоч щось корисне…

Напівжартома-напівсерйозно. Але ці його слова добре запам’ятала.

І моя подруга кидала пошту, ополоники, мокрі колготи та з винуватою посмішкою наливала коту в миску воду. Щоб зробити це єдине корисне за день.

А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити обстановку, теж напівжартома запропонувала кинути всіх цих котів та недороблену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватися (це жінці) і піти в кафе.

— Я і своїх прихоплю.

— Стара вона вже фарбуватись! — відрізав її чоловік. Теж ніби жартома…

Я дивилась на цю жінку і з жахом розуміла, що вона, власне, молодша за мене. І якщо вона старуха, то хто тоді я?

Вона винувато вибачилася й сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знову розкидали іграшки, і вона якоюсь «третьою» рукою їх тут же збирала, бо чоловік любить порядок.

У неї пищав телефон, мабуть, робоча пошта.

— Досить увесь день сидіти в інтернеті, — сказав чоловік.

Я попрощалась та пішла.

«Я сама винна»

Ні, сама вона ніколи нікому не жалілася. Ніколи! Як не спитай, у неї все добро. І чим сіріша й зеленіша вона була, тим впевненіше відповідала: «Все добре!»

І ховала потухлі безбарвні очі.

Але у нас завжди було багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що дуже не задоволена нею свекруха. Невістка — погана мати, тому що малий упав з велосипеда і розбив брову. Зашивали. Потрібно слідкувати, а не дурницями займатися… Невістка — погана дружина, бо вдома бардак і діти з чоловіком погано нагодовані.

Якось чоловік тієї жінки ходив до школи, і потім вдома був скандал.

Старший щось накоїв, а все тому, що «погана мати» займається незрозуміло чим, тільки не вихованням. Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, бо, так, погана мати й погана дружина. Нічого не робить, а щось зробити просто немає сил… І навіть діти це зрозуміли.

— Мама, ти погана!!! — кричав на вулиці молодший, ми тоді гуляли разом. — Ти не читаєш мені книжку. Вона діставала з сумки цю книжку і приречено і втомлено починала читати. Вона дуже хотіла бути хорошої матір’ю.

А потім вони розлучилися. Чоловік зустрів іншу жінку. Можливо, хорошу дружину і господиню. Але, справедливості заради, справно платить аліменти і спілкується з дітьми.

— Ну ось так, — тільки і сказала мені на розпитування моя знайома. — Мабуть, я сама винна.

Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довгий час не бачилися.

«З гидкого каченяти — в лебедя»

Пройшов час, і нещодавно ми з нею «знайшлися» в соцмережах. Вона сама мені написала.

Я здивувалась. З аватарки на мене дивилась якась інша, незнайома жінка. Яскрава, красива, щаслива і повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.

Ми перетнулися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, правда, була зовсім інша. Якась впевнена в собі, в житті, в людей. Тоді я і дізналася, що вона знову вийшла заміж.

— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — Мені було зовсім не до того. Вижити б…

Але чоловік не здавався, залицявся, подружився з її дітьми, зробив пропозицію.

І виявилося, що вона — найкраща мати й найкраща дружина. Підсмажила яєчню, яка підгоріла, — найкраща господиня.

І завтра вона вже пекла пироги, бо — найкраща. І їй хотілося радувати.

Вдома бардак — чудова мати й дружина. Бо, виявляється, можна прибратися всім разом і весело при цьому говорити.

Виявилось, що не обов’язково тягти одній сумки з магазину і тобі при цьому вкажуть, що ти, як завжди, знову щось забула. А все тому, що займаєшся дурницями. Можна з’їздити за покупками разом і посміятись, якщо щось забули.

Виявилося, що вона зовсім не старуха, а найкрасивіша жінка на світі. І ось вона вже робить ввечері зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею.

Виявилося, що вона велика молодець, бо ще й встигає підпрацьовувати. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.

Виявилося, що вона зовсім не те нікчемне ніщо, яким вважала себе багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінять. А не насміхаються.

…Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав цей новий її чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, і правда, цвіла. Не цвісти було не можна. Він говорив і доглядав за нею так, що не можна було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.

Він привіз з собою і її трьох дітей. Я бачила їх мигцем. Але й мигцем я помітила, що вона — найкраща мати. Так вони себе вели.

А все тому, що поруч опинився той, хто допоміг їй в це повірити. Із гидкого каченяти зробив прекрасного лебедя… Це так важливо, коли поруч той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Бо лебедю потрібно дати час, сили і любов, щоб він розправив крила.

Ні, я нічого конкретно не хочу сказати. Нікого не хочу звинуватити. У житті буває різне. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що думає зараз перший чоловік.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 5 =

Також цікаво:

UA12 хвилин ago

Мама сказала одне слово — і я перестала боятися

Коли у двері нашого будинку в Брюховичах подзвонили, я саме стояла по лікті в гарячій воді. На лівому стегні висіла...

NL18 хвилин ago

Mijn dochter had een blauw oog en stond in de keuken te schrobben terwijl haar man en schoonmoeder aan tafel zaten — ik hoefde maar één telefoonnummer te draaien

Het eerste wat ik hoorde toen ik de hal van de villa in Aerdenhout binnenstapte, was mijn zes maanden oude...

ES31 хвилина ago

Tres días en un bus y el olor a comida que casi me mata

Manejé de Nuevo Laredo a Houston una sola vez. Fue suficiente para jurar que nunca más. Desde entonces, para cualquier...

CZ38 хвилин ago

Vánoční dárek, který nebyl pro mě

Ve tři čtvrtě na dvanáct, na Štědrý den, mi na telefon přišla fotka. Děti konečně usnuly — Natálka s horečkou,...

PL53 хвилини ago

Trzy minuty do Wigilii

Kiedy otworzyła tamto zdjęcie, było jedenaście minut przed północą. Kinga nawet nie miała siły zdjąć mokrego ręcznika z ramienia —...

HE53 хвилини ago

שרשרת הזהב

שלושים ואחת בדצמבר, אחת־עשרה וארבעים בלילה. ירד גשם דק על חיפה, כזה שמרטיב עד העצם בלי רעש. התאומים בערו מחום...

HU57 хвилин ago

Visszaadom a kulcsot

Huszonharmadika volt, este fél tizenkettő. Odakint nyirkos decemberi szél rázta a csupasz diófa ágait, a soproni hegyoldal csendes utcáján már...

LT58 хвилин ago

Paskutinis sapnas prieš aušrą

Nuotrauka atėjo be penkiolikos vidurnaktį. Ne žinutė, ne skambutis — tiesiog nuotrauka. Tame ekrano švytėjime, kol lauke už Žvėryno tilto...