Connect with us

З життя

15 років нашої прихованої історії.

Published

on

На нашій таємній історії вже 15 років. Я поділюсь нею, адже чоловік вже знає, а отже – можна.

Перед пологами я лежала на збереженні 26 днів – це був своєрідний відпочинок перед безсонними ночами. В одній палаті зі мною була Олена – 21 рік, гарненька, середнього достатку, живе з батьками, дитина не планувалася, батько не радий та й заміж не кличе – звичайна ситуація, і вона не бачила в цьому катастрофи, якось навіть і не обговорювали ми це. Сказала лише раз, що мама хоче онуку, а татові байдуже кого на велосипеді вчити кататися. Мали багато розмов, здружилися, разом ласували смаколиками.

Якось зранку на огляді лікар запитав у неї:
– Ви не передумали?
– Ні, – відповідь була тверда.
– Медсестра принесе бланк. За законом вам буде дано 6 місяців, щоб передумати.
Я про щось подумала, але боялася питати. Перед обідом медсестра принесла документи, і Олена їх заповнила. Від думок у мене вже тріщала голова, і я не могла більше мовчати:
– Що це?
– Відмова.
– Чому!? Ви ж зможете виростити, батьки допоможуть, ти молода, сильна. Навіщо!?
– Народжу ще! А зараз не на часі, він мені не потрібен!

І знаєте, відповідь була холодною…, не було в ньому ні горя, ні жалю до дитини, не було сліз, вона навіть не відвела від мене погляду, а я все дивилась, очікуючи, коли ж вона заплаче – тоді-то я і зможу її переконати! А вона не плакала.
Більше ми з нею не гуляли, майже не говорили.
А я почала мріяти, як би мені забрати цю дитинку до себе. Після першої ночі роздумів, не знаючи куди йде ця її заява, я зранку пішла до свого лікаря. Розповіла як є, і ми пішли до завідувача родильного відділення. І там розповіла. Пішли до головного лікаря. Тут лише я озвучила все:

– Чи можна так зробити, щоб це я його народила, а вона… і не народжувала. Я не знаю як, але щоб він був цілком моїм? Щоб чоловікові і родичам цього всього не пояснювати, просто – я народила двох і все! – а у мене було бурхливе багатоводдя, і ця ідея здавалася мені дуже навіть вдалою.
Лікарі роти пооткривали. Головний лікар закотив очі.
– Що ви таке, милочка! Це ж порушення закону! Мені через вас під суд йти?…

– Ну яка вам різниця?! Придумайте щось! Будь ласка! Навіть якщо ми народимо в різні дати, запишіть потім з моїми родами! Чи ви його продасте комусь? – це вже зовсім було даремно сказано, і ображені медики мене виставили геть.
Цієї ночі Олена народила. Я засмутилася, але в душі сподівалася, що Господь призначив цій дитинці добру долю. Сильно думати про це я собі не дозволяла, аби не доводити себе до сліз і заспокійливо пестила свій великий живіт.
Наступного вечора у мене почалися перейми. Рожала я важко. О 6:55 стала мамою Людочки-лапатульки.
Зразу після пологів до мене, ще розслабленої після пологів, підійшов головний лікар:
– Ви не передумали?
Я не одразу зрозуміла, про що він говорить. А коли зрозуміла, то затрясла головою:
– Ні! Ні! Ні! Не передумала!
Отак я народила двійню – Михайла і Люду. Михасик ссав, як насос, а Людочка була страшенно ледача, але вагу набирала)

У головного лікаря я запитала, чим допомогти відділенню. Він зазначив список і сказав:
– Чим більше, тим краще, цього завжди не вистачає.
Чоловікові я по телефону про двійню не казала. Попросила приїхати до нас. Коли він побачив, не те щоб онімів… – він сів на стілець і попросив води, випив і запитав:
– Так а УЗД.. Гм, ну тепер УЗД… це…, ти вже назвала?
– А ти як хочеш?
– Ну ми ж думали Людою, а ця…, – він різко встав і засміявся, ніби щось згадав, – Давай як діда мого – Михайлом?
Звісно, давай. Я плакала, а він думав – від радості. Так, я і від радості, і від розуміння, що роблю, що брешу йому, що всім збрешу через 2 дні, страшно було.

Я не маю поняття, як вони там все це оформили, але нам все було видано правильно з самого початку – від бірок до виписки з пологового будинку.
21 квітня моїм дітям виповнилося по 15 років. Ми поїхали на риболовлю святкувати. Михайлу подарували спінінг з котушкою, Люді гірський велосипед. Там я вирішила, що розповім чоловікові, тільки твереза не зможу – боюсь реакції, а трохи напідпитку не так страшно. На зворотньому шляху в магазині взяла 2 пляшки вина покрепче. На здивоване запитання чоловіка відповіла “Ну свято ж”. Діти лягли пізно, а я накрила на кухні продовження бенкету. Коли залишилося на дні з другої пляшки, розповіла. Іван слухав, потім сказав:

– Не вірю.
– Ось тобі хрест! – кривий п’яний хрест, жах!
Наступного вечора він перепитав:
– Це правда?
– Так, – тепер я не така смілива була, голова висіла нижче плечей.
Ми довго розмовляли, я плакала. Як камінь з душі знявся, чоловік мене зрозумів.

– Ну ти… даєш! Михайло, Люда, йдіть сюди! – діти підійшли, а я завмерла. – Мама ваша сильна і мудра жінка! Ви з нею обережніше, і по-дружньому усміхнувся.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + десять =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

The Timer on the Coffee Table “You’ve put the salt in the wrong place again,” she said, not looking…

Timer on the Table Youve put the salt in the wrong place again, she said, eyes fixed on the saucepan....

З життя18 хвилин ago

I’m Exhausted. And No – This Isn’t Some Vague Emotional Fatigue. This Is Physical, Mental, and Financial Burnout from Supporting Two Grown Adults Who’ve Decided to Live in Permanent Teenage Mode.

I am completely drained. And no, this isnt some vague sense of emotional exhaustionits a real, physical, mental, and financial...

З життя1 годину ago

Mary Turned 64 Still Covering the Expenses of Her 33-Year-Old Son Who Never Managed to Move Out Mar…

Margaret turned 64 still covering the bills for her 33-year-old son who never quite managed to fly the nest. Margaret...

З життя1 годину ago

Loneliness Together

LONELINESS TOGETHER Thirty-eight years ago, Margaret brought her future husband, Henry, to meet her parents for the first time. She...

З життя2 години ago

My Parents Forced Me to Have an Abortion to Avoid Shame—They Didn’t Care That Doctors Later Diagnosed Me as Infertile, but Fate Ultimately Dealt My Father a Harsh Blow

I was young when I met that scoundrel. He treated me wonderfully, showering me with compliments and acting like the...

З життя2 години ago

Mum, everything was fine this morning, began the daughter, sobbing repeatedly, but in the afternoon someone called Frank.

So, Sarah came back home really upset. Shed gone to see her daughter that day. When she walked in, the...

З життя2 години ago

Today, My Six-Year-Old Son Was Called to the Headteacher’s Office—Not for Fighting, Not for Swearing, but Because He Refused to “Cross Out” Our Dog from His Family Tree

Today, my six-year-old son was called in to see the headteacher. Not for fighting. Not for swearing. No, it was...

З життя2 години ago

I Went to Visit My Brother for Christmas… Only to Discover I Wasn’t Invited Because His Wife “Doesn’…

So, let me tell you what happened last Christmas. It still stings a bit, honestly. I decided to go and...