Connect with us

З життя

Готуймо разом

Published

on

Всілякі турботи

– Я не планую велику святкову вечірку на свій ювілей, тому запрошую лише кількох гостей, – розповідала Галина сину та невістці під час вечері.

– І скільки ж це «кількох»? – допитувався Олексій, знаючи про любов матері до гучних свят.

– Напевно буде двадцять три особи, можливо, ще кілька осіб під питанням, – спокійно відповідала старша жінка.

– Стривайте, – швидко розібрала ситуацію Олена. – Тобто, ви вже запросили всіх, кого хотіли, і тепер ставите нас перед фактом?

– Ну, мені ж сімдесят років виповнюється, це моя квартира, і я маю право запрошувати, кого вважаю за потрібне, – парирувала Галина. – Будуть лише діти, онуки та рідні сестри з сім’ями. Я і так не запрошую сусідів та далеких родичів.

– Але навіщо стільки клопоту та витрат? – не розумів Олексій. – У нас не така велика квартира, щоб всіх вмістити, а продукти купувати, прибирати і все організовувати треба.

– Ну, жити у моїй квартирі вам нічого, а раз влаштувати свято матері уже важко, – почала виставляти претензії Галина. – Можливо, це мій останній ювілей, маю право на власні рішення.

– Ти ж розумієш, що мати самотужки не впорається з підготовкою? – потім запитував Олексій. – Моя старша сестра Катерина давно у сварці з матір’ю, тож не факт, що взагалі прийде на свято. Молодша Оксана живе в іншому місті і точно не приїде допомагати, отже все впаде на тебе.

– Прекрасно, тобто я на тиждень стану прислугою, – сердито зауважила Олена.

– Але вибору у нас немає, хочеться шанувати маму, та і живемо в її квартирі, – нагадував Олексій.

Олена не особливо хотіла щось робити, але факт спільного проживання здавався вирішальним. Вона розуміла, що у протилежному випадку свекруха їх життя перетворила б на суцільні нерви. За два тижні до свята вона зробила генеральне прибирання в квартирі, довівши все до блиску, і вирішила перед самим святом лише освіжити.

– Мене не влаштовує твоє запропоноване меню, – казала Галина, переглядаючи списки невістки. – Тут мало м’ясних страв, нікому не потрібні ці ваші модні канапки, взагалі не можна, щоб гості пішли голодні.

– Але ж тут багато страв, всі калорійні і потребують коштів та часу на приготування, – виправдовувалась Олена.

– Добре, я ще щось додам, потім вирішимо, – кривилася Галина.

Після її додатків список страв і витрат збільшився на половину. Частину Ніна сама планувала оплатити, у решті розраховувала на підтримку сина з невісткою.

– По-перше, ми одна сім’я, і це нормально, – рішуче заявила вона. – По-друге, я ще не вирішила нічого щодо квартири. Якщо вам її залишу, все одно будуть вигоди, так що не завадило б трохи постаратися.

Олена старалася стримуватись і нічого не говорити, щоб не образити чоловіка. Він мовчки виконував капризи матері. Вона не хотіла купувати всі продукти в одному супермаркеті, вважаючи це не вигідним.

– Але ж ми витратимо паливо, час і сили, щоб купити олію в одному магазині, сметану на ринку, а яйця за містом, – не розуміла Олена.

– Це не страшно, – наполягала свекруха. – Я хочу бути впевненою в якості продуктів, тому купувати треба там, де завжди беру.

Здоров’я і сил допомагати в приготуванні у Галини особливо не було, але покупки вона контролювала і вимагала, щоб син возив її автомобілем. Олексію доводилося після роботи ходити з матір’ю по магазинах і слухати чергові повчання.

– У тебе є перевірений кондитер для замовлення торта? – цікавилася Галина у невістки.

– Я думала, ми просто купимо готовий торт або тістечка, – розгубилася Олена.

– Ну так, можна не хвилюватися і купити на мій ювілейний День народження корж, – артистично ображалася пенсіонерка. – Своїй матері такі трощини ти, скоріше за все, не робила б.

– У моєї матері минулого року був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – відпустила Олена. – Просто ми посиділи в сімейному колі з батьками та сім’єю брата.

– Ну, це ваше особисте діло, в кожній сім’ї свої правила, – не здавалася Галина. – Ти прийшла в нашу, будь ласка, поважай правила.

Олена, правда, намагалася догодити свекрусі. В обідній перерві на роботі обирала торт і переглядала рецепти, після роботи забігала в магазин, бо постійно треба було щось докупити. Оскільки гості були запрошені на суботу, вона взяла з четверга на роботі відгули, щоб все підготувати і встигнути вчасно.

– Я так розумію, у вас самих совісті немає, – знову сердилася Галина. – Гаразд, Олексій чоловік і нічого не розуміє, але ти могла б й сама мені допомогу запропонувати.

– Що не так? – намагалася зрозуміти Олена суть невдоволення.

– У мене буде свято, прийдуть гості, а я повинна зустрічати їх у халаті і з пучком на голові?

Олені довелося знову піти з свекрухою в магазини і обрати наряд. Вона домовилася із знайомою дівчиною, яка обіцяла прийти додому і зробити ювілярці зачіску з макіяжем.

– Чому ти сьогодні запікаєш м’ясні рулети? – влетіла Галина на кухню. – Свято післязавтра, і вони будуть не свіжі.

– Тому що завтра весь день розписаний і фізично не встигну приготувати все й відразу, – нагадувала Олена. – Плита і духовка будуть зайняті,а у мене тільки дві руки.

– Тоді встань раніше і не потрібно із себе героїню будувати, – настійливо казала Галина.

– Ви намагаєтеся все зробити моїми руками, – більше не могла мовчати Олена. – І взагалі, раз вам не подобається, я нічого не буду робити.

– Як це? – кричала розлючена Галина.

– Проводьте своїх гостей у кафе або замовляйте доставку, – не контролювала себе Олена. – З мене вистачить невдоволення і звинувачень.

Повернувшись з роботи, Олексій застав заплакану дружину і ображену матір. Мати пила серцеві краплі, звинувачувала невістку в спробах звести зі світу і бажанні зіпсувати свято.

– Дорога, прошу, давай доведемо розпочате до логічного завершення, – просив Олексій. – По суті, залишилося кілька днів, і ми переживемо це з щасливими кінцями.

Олена переступила через гордість заради спокою чоловіка, відпочила і повернулася на кухню. Вона провела там всю п’ятницю, падаючи від виснаження. У суботу до приходу гостей все було готово, і квартира сяяла чистотою. Винуватиця торжества в новому наряді і з зачіскою приймала привітання від гостей і запрошувала всіх за стіл.

– Все приготовлено з любов’ю і гарним настроєм, – мило усміхалася Галина рідним.

– У вас, як завжди, смачно, гарно і оригінально, – сипали компліменти гості.

– Я дуже старалася, хоча були люди, які намагалися створювати проблеми, – відзначила ювілярка, не дивлячись ні на кого конкретно, а потім далі оглянула невістку і дочок.

За весь банкет Олена так і не присіла, бо постійно бігала з тарілками. В Олексія здали нерви, і він змусив сестер допомагати дружині.

– Я все ще не можу зрозуміти, ти героїня чи просто така дурна? – запитала сестра чоловіка Катерина на кухні.

– Що ти маєш на увазі? – не розуміла Олена.

– Зрозуміло ж, що мати з тебе вервички в’є і весь цей банкет за твій рахунок і твоїми силами, – відповідала вона.

– Не сип їй сіль на рани, – просила друга сестра Оксана. – Ти прекрасно знаєш нашу матір, і чому ми з нею дистанцію тримаємо.

– Ювілей же, пошана, живемо разом і взагалі, – розгублено казала Олена.

– Це наша мати, ми приїхали на свято лише з остраху, що він може дійсно бути останнім, – продовжувала Оксана. – Але об’єктивно кажучи, вона дуже важка людина, жити разом з нею неможливо. І якщо ти думаєш, що вона залишить вам квартиру, то навряд чи. Просто намагається тримати вас при собі і контролювати, ми це вже проходили.

Гості сиділи допізна, виголошували хвалебні промови, змели все зі столу і пішли додому, прихопивши із собою спеціально куплені для винесення тістечка. Після відходу останніх гостей, ювілярка з видом королеви пішла відпочивати, не сказавши дякую сину і невістці за допомогу. Олена сама мила посуд майже до ранку, і тільки потім вирушила на відпочинок. Але виспатися не змогла, бо в десять ранку свекруха влетіла в кімнату з пропозицією поїхати за покупками, оскільки хотіла витратити подаровані гроші.

– Я так більше не можу і не хочу, розумієш? – запитала Олена чоловіка, як тільки за свекрухою зачинилися двері. – Я нікуди не поїду і мені все одно на її реакцію.

Олексій теж нікуди не поїхав, на Галина образилася, потім влаштовувала чергові сцени і всім розповідала, як син та невістка її не цінують і ображають. Через два місяці Олена переконала чоловіка переїхати в орендовану квартиру, щоб жити подалі від свекрухи. Вона не зрозуміла причини такого вчинку і далі розносила невістку, яка «зруйнувала життя її сину і зовсім не поважає його матір». Себе ж Галина вважала ідеальною матір’ю, у якої виросли невдячні діти.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + 9 =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Відчиняючи двері незнайомцю, вона не знала, що рятує свого сина.

Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів Києва, професор Іван Петрович Коваленко, був символом професіоналізму та відданості медицині. Він...

З життя42 хвилини ago

Злиденність душі: Невигадана історія життя

Бідність душі: історія Олесі з Житомира Олеся росла, як бур’ян біля дороги — нікому непотрібна, самітня. Її ніхто не виховував,...

З життя2 години ago

«Ви надто опікуєтеся дитиною»: це сказав лікар. Але я не хвилююся — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама. Якби...

З життя2 години ago

Вона відчинила двері незнайомцю, не підозрюючи, що рятує життя своєму синові

Вона впустила незнайомця, не відаючи, що рятує власного сина. Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів із Києва, професор...

З життя3 години ago

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині»: це сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мати. Якби...

З життя3 години ago

Краще жити в орендованій квартирі, ніж під одним дахом з свекрухою

Краще тіснитися у найманій однокімнатці, ніж дихати під одним дахом із свекрухою — Віть, ну скільки можна?! — голос Соломії...

З життя4 години ago

Краще тіснитися в орендованій однокімнатній квартирі, ніж жити під одним дахом із свекрухою

— Олежу, скільки можна?! — голос Олени зірвався на шепіт, у якому відчувався втома і безнадія. — Ми вже два...

З життя5 години ago

Запросили в гості… і шокували: кухня, наче після вибуху

Колись нас запросили на новосилля… та й шокували до глибини душі: кухня наче після бомбардування Нещодавно ми з дружиною отримали...