Готуймо разом

Всілякі турботи

– Я не планую велику святкову вечірку на свій ювілей, тому запрошую лише кількох гостей, – розповідала Галина сину та невістці під час вечері.

– І скільки ж це «кількох»? – допитувався Олексій, знаючи про любов матері до гучних свят.

– Напевно буде двадцять три особи, можливо, ще кілька осіб під питанням, – спокійно відповідала старша жінка.

– Стривайте, – швидко розібрала ситуацію Олена. – Тобто, ви вже запросили всіх, кого хотіли, і тепер ставите нас перед фактом?

– Ну, мені ж сімдесят років виповнюється, це моя квартира, і я маю право запрошувати, кого вважаю за потрібне, – парирувала Галина. – Будуть лише діти, онуки та рідні сестри з сім’ями. Я і так не запрошую сусідів та далеких родичів.

– Але навіщо стільки клопоту та витрат? – не розумів Олексій. – У нас не така велика квартира, щоб всіх вмістити, а продукти купувати, прибирати і все організовувати треба.

– Ну, жити у моїй квартирі вам нічого, а раз влаштувати свято матері уже важко, – почала виставляти претензії Галина. – Можливо, це мій останній ювілей, маю право на власні рішення.

– Ти ж розумієш, що мати самотужки не впорається з підготовкою? – потім запитував Олексій. – Моя старша сестра Катерина давно у сварці з матір’ю, тож не факт, що взагалі прийде на свято. Молодша Оксана живе в іншому місті і точно не приїде допомагати, отже все впаде на тебе.

– Прекрасно, тобто я на тиждень стану прислугою, – сердито зауважила Олена.

– Але вибору у нас немає, хочеться шанувати маму, та і живемо в її квартирі, – нагадував Олексій.

Олена не особливо хотіла щось робити, але факт спільного проживання здавався вирішальним. Вона розуміла, що у протилежному випадку свекруха їх життя перетворила б на суцільні нерви. За два тижні до свята вона зробила генеральне прибирання в квартирі, довівши все до блиску, і вирішила перед самим святом лише освіжити.

– Мене не влаштовує твоє запропоноване меню, – казала Галина, переглядаючи списки невістки. – Тут мало м’ясних страв, нікому не потрібні ці ваші модні канапки, взагалі не можна, щоб гості пішли голодні.

– Але ж тут багато страв, всі калорійні і потребують коштів та часу на приготування, – виправдовувалась Олена.

– Добре, я ще щось додам, потім вирішимо, – кривилася Галина.

Після її додатків список страв і витрат збільшився на половину. Частину Ніна сама планувала оплатити, у решті розраховувала на підтримку сина з невісткою.

– По-перше, ми одна сім’я, і це нормально, – рішуче заявила вона. – По-друге, я ще не вирішила нічого щодо квартири. Якщо вам її залишу, все одно будуть вигоди, так що не завадило б трохи постаратися.

Олена старалася стримуватись і нічого не говорити, щоб не образити чоловіка. Він мовчки виконував капризи матері. Вона не хотіла купувати всі продукти в одному супермаркеті, вважаючи це не вигідним.

– Але ж ми витратимо паливо, час і сили, щоб купити олію в одному магазині, сметану на ринку, а яйця за містом, – не розуміла Олена.

– Це не страшно, – наполягала свекруха. – Я хочу бути впевненою в якості продуктів, тому купувати треба там, де завжди беру.

Здоров’я і сил допомагати в приготуванні у Галини особливо не було, але покупки вона контролювала і вимагала, щоб син возив її автомобілем. Олексію доводилося після роботи ходити з матір’ю по магазинах і слухати чергові повчання.

– У тебе є перевірений кондитер для замовлення торта? – цікавилася Галина у невістки.

– Я думала, ми просто купимо готовий торт або тістечка, – розгубилася Олена.

– Ну так, можна не хвилюватися і купити на мій ювілейний День народження корж, – артистично ображалася пенсіонерка. – Своїй матері такі трощини ти, скоріше за все, не робила б.

– У моєї матері минулого року був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – відпустила Олена. – Просто ми посиділи в сімейному колі з батьками та сім’єю брата.

– Ну, це ваше особисте діло, в кожній сім’ї свої правила, – не здавалася Галина. – Ти прийшла в нашу, будь ласка, поважай правила.

Олена, правда, намагалася догодити свекрусі. В обідній перерві на роботі обирала торт і переглядала рецепти, після роботи забігала в магазин, бо постійно треба було щось докупити. Оскільки гості були запрошені на суботу, вона взяла з четверга на роботі відгули, щоб все підготувати і встигнути вчасно.

– Я так розумію, у вас самих совісті немає, – знову сердилася Галина. – Гаразд, Олексій чоловік і нічого не розуміє, але ти могла б й сама мені допомогу запропонувати.

– Що не так? – намагалася зрозуміти Олена суть невдоволення.

– У мене буде свято, прийдуть гості, а я повинна зустрічати їх у халаті і з пучком на голові?

Олені довелося знову піти з свекрухою в магазини і обрати наряд. Вона домовилася із знайомою дівчиною, яка обіцяла прийти додому і зробити ювілярці зачіску з макіяжем.

– Чому ти сьогодні запікаєш м’ясні рулети? – влетіла Галина на кухню. – Свято післязавтра, і вони будуть не свіжі.

– Тому що завтра весь день розписаний і фізично не встигну приготувати все й відразу, – нагадувала Олена. – Плита і духовка будуть зайняті,а у мене тільки дві руки.

– Тоді встань раніше і не потрібно із себе героїню будувати, – настійливо казала Галина.

– Ви намагаєтеся все зробити моїми руками, – більше не могла мовчати Олена. – І взагалі, раз вам не подобається, я нічого не буду робити.

– Як це? – кричала розлючена Галина.

– Проводьте своїх гостей у кафе або замовляйте доставку, – не контролювала себе Олена. – З мене вистачить невдоволення і звинувачень.

Повернувшись з роботи, Олексій застав заплакану дружину і ображену матір. Мати пила серцеві краплі, звинувачувала невістку в спробах звести зі світу і бажанні зіпсувати свято.

– Дорога, прошу, давай доведемо розпочате до логічного завершення, – просив Олексій. – По суті, залишилося кілька днів, і ми переживемо це з щасливими кінцями.

Олена переступила через гордість заради спокою чоловіка, відпочила і повернулася на кухню. Вона провела там всю п’ятницю, падаючи від виснаження. У суботу до приходу гостей все було готово, і квартира сяяла чистотою. Винуватиця торжества в новому наряді і з зачіскою приймала привітання від гостей і запрошувала всіх за стіл.

– Все приготовлено з любов’ю і гарним настроєм, – мило усміхалася Галина рідним.

– У вас, як завжди, смачно, гарно і оригінально, – сипали компліменти гості.

– Я дуже старалася, хоча були люди, які намагалися створювати проблеми, – відзначила ювілярка, не дивлячись ні на кого конкретно, а потім далі оглянула невістку і дочок.

За весь банкет Олена так і не присіла, бо постійно бігала з тарілками. В Олексія здали нерви, і він змусив сестер допомагати дружині.

– Я все ще не можу зрозуміти, ти героїня чи просто така дурна? – запитала сестра чоловіка Катерина на кухні.

– Що ти маєш на увазі? – не розуміла Олена.

– Зрозуміло ж, що мати з тебе вервички в’є і весь цей банкет за твій рахунок і твоїми силами, – відповідала вона.

– Не сип їй сіль на рани, – просила друга сестра Оксана. – Ти прекрасно знаєш нашу матір, і чому ми з нею дистанцію тримаємо.

– Ювілей же, пошана, живемо разом і взагалі, – розгублено казала Олена.

– Це наша мати, ми приїхали на свято лише з остраху, що він може дійсно бути останнім, – продовжувала Оксана. – Але об’єктивно кажучи, вона дуже важка людина, жити разом з нею неможливо. І якщо ти думаєш, що вона залишить вам квартиру, то навряд чи. Просто намагається тримати вас при собі і контролювати, ми це вже проходили.

Гості сиділи допізна, виголошували хвалебні промови, змели все зі столу і пішли додому, прихопивши із собою спеціально куплені для винесення тістечка. Після відходу останніх гостей, ювілярка з видом королеви пішла відпочивати, не сказавши дякую сину і невістці за допомогу. Олена сама мила посуд майже до ранку, і тільки потім вирушила на відпочинок. Але виспатися не змогла, бо в десять ранку свекруха влетіла в кімнату з пропозицією поїхати за покупками, оскільки хотіла витратити подаровані гроші.

– Я так більше не можу і не хочу, розумієш? – запитала Олена чоловіка, як тільки за свекрухою зачинилися двері. – Я нікуди не поїду і мені все одно на її реакцію.

Олексій теж нікуди не поїхав, на Галина образилася, потім влаштовувала чергові сцени і всім розповідала, як син та невістка її не цінують і ображають. Через два місяці Олена переконала чоловіка переїхати в орендовану квартиру, щоб жити подалі від свекрухи. Вона не зрозуміла причини такого вчинку і далі розносила невістку, яка «зруйнувала життя її сину і зовсім не поважає його матір». Себе ж Галина вважала ідеальною матір’ю, у якої виросли невдячні діти.