Connect with us

З життя

Право на щастя: кохання у 50 та новий виклик страху

Published

on

Право на щастя: я закохався в 50, але виник один серйозний страх

Коли кохання приходить несподівано
Я ніколи не думав, що зможу так сильно покохати в 50 років.

Був одружений, виховав двох дітей, дочекався онуків. Здавалося б, життя йде своїм шляхом, і від нього вже не варто чекати великих почуттів.

Але доля вирішила інакше.

Я не шукав кохання, вона сама знайшла мене.

І це виявилося найсильнішим, найяскравішим, найболючішим почуттям у моєму житті.

Наче мені знову 20
Багато хто каже, що дорослі люди кохають по-іншому.

Неправда.

Це ті ж метелики у животі, це те саме прискорене серцебиття, це ті ж безсонні ночі, тільки тепер до них додається страх.

Страх, що можеш втратити.

Коли мені було 20, я кохав по-дитячому безрозсудно. А зараз я щодня дякую долі за цю жінку.

Кожного разу, коли дивлюся на неї, торкаюся волосся, цілую у скроню, тримаю за руку, я розумію:

— Ось вона, та сама любов, на яку я чекав усе життя.

Але разом із цим щастям прийшов і страх.

Її донька — моя біль
Вона була надзвичайною жінкою.

Доброю, ніжною, турботливою. Сильною та мудрою.

Ми почали жити разом, і мій дім знову наповнився любов’ю та світлом.

Але з часом я помітив, що щось її турбує.

Вона майже щодня отримувала дзвінки. Голос на тому кінці телефону говорив одне й те саме:

— Мамо, мені потрібні гроші.

В неї була донька — студентка другого курсу.

Звучить нормально, так?

Але проблема в тому, що ця донька давно працювала і заробляла непогані гроші.

І все ж продовжувала витягувати з матері останнє.

То потрібно сплатити за гуртожиток, то черговий семестр, то борг подрузі.

Я бачив, як це розривало мою жінку зсередини.

Вона сердилася, плакала, металася між почуттям обов’язку та бажанням бути зі мною.

Я казав:

— Кохана, з часом усе налагодиться. Скоро ми будемо тільки вдвох.

Але сам не вірив у це.

Я боюся, що одного дня вона піде
Іноді, виходячи з роботи, я боявся повертатися додому.

Боявся зайти в порожню квартиру.

Боявся побачити, що її речей більше немає.

Я вив від болю, але мовчки.

Плакав через кохання.

Ти розумієш, що це означає для чоловіка?

Я впевнений, такі жінки, як вона, — ті, про кого пишуть вірші.

Що, якщо вона повернеться до дочки?
Я не знаю, що буде далі.

Якщо одного дня вона скаже:

— Я повинна повернутися.

Я, мабуть, просто зламаюся.

Бо вона — це все, про що мріє чоловік у цьому віці.

Якщо ти читаєш ці рядки, кохана, знай:

Я люблю тебе більше за життя.

І якщо потрібно — я готовий ділити тебе з твоєю дочкою.

Але, будь ласка…

Не покидай мене.

Без тебе мій світ втратить сенс.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + дванадцять =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Вибір, що змінив усе

Олеся Іванівна стояла на порозі власної хати, стиснувши в руках дві валізи, і ніяк не могла повірити в те, що...

З життя3 години ago

Гості на вихідних: незабутні миті

Колишні часи, ще за молодої України, до нас на вихідні нагрянули сва́ти… «Мамо, ти зовсім з глузду з’їхала?! Які сва́ти?!»...

З життя6 години ago

Три дні мовчання телефонів

Три дні без дзвінка Олена Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка й поклала назад....

З життя9 години ago

Вона обрала любов

Она сказала «так» Марія Іванівна стояла біля вікна, дивилась, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко падало...

З життя9 години ago

Я не твоя рідня, ось і вся правда

— Чого ти лізеш не у своє діло? — вигукнула Олеся, розмахучи руками. — Це моя донька, не твоя! —...

З життя12 години ago

Незнайомець, але найближчий

**Чужий, але рідний** — Маріє Іванівно, та ви що?! Так не можна! — Михайло Степанович аж здригнувся від здивування. —...

З життя13 години ago

Не покладайтеся на мої заощадження

– Мамо, ну годі вже своє тягнути! – Оксана роздратовано вдарила долонею по столу. – Ми ж домовились, що ти...

З життя15 години ago

Кохання, народжене в ненависті

Любов крізь ненависть Оксана Іванівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Ганна Сергіївна розвішує білизну у дворі. Кожен...