Небажана спадкоємиця

Від народження Оксана вважала, що її усиновили. Одного разу, залишившись вдома одна, вона почала переглядати різні документи в надії знайти підтвердження усиновлення. Але знайшла лише своє свідоцтво про народження, де було зазначено, що її батьки дійсно є її рідними.

Здавалося б, їй варто було би зрадіти, але натомість вона засмутилась. Адже після цього вона взагалі перестала розуміти, що з нею не так.

Оксана була старшою дитиною в сім’ї. А через три роки після її народження, у батьків народилась ще одна дівчинка – Катруся. Природно, до народження сестри Оксана погано пам’ятала себе. Але коли з’явилася Катерина, спогадів стало достатньо.

Катря була улюбленицею. Їй купували найкращі речі та іграшки, а Оксана часто доношувала одяг за двоюрідною сестрою. У школі, якщо Оксана приносила погану оцінку, її лаяли і позбавляли якихось привілеїв, типу перегляду телевізора чи прогулянок з подружками. Коли ж Катруся приходила з двійкою, мама завжди її втішала, говорячи, що оцінки не головне.

Однією з найбільш ненависних фраз для Оксани було «Катя молодша». І після цього зазвичай слідувало щось на кшталт «віддай їй іграшку» або «нехай вона з’їсть останню цукерку».

З віком Катя також помічала, що батьківська любов розподіляється нерівномірно. І вона нахабно користувалася цим. Вона виросла чудовою актрисою, могла заплакати, коли їй потрібно, а також лестити мамі чи татові. Оксана такими талантами не володіла і максимум, що могла, так це голосно хлопати дверима під час чергової несправедливості.

Оксана не вступила на бюджет в університет, тому пішла вчитися в коледж. Батьки сказали, що у них немає коштів, щоб оплатити її навчання. І звідки їм було взятися, якщо всі ресурси йшли на репетиторів для Катрі і відкладали на її майбутнє навчання.

Після першого курсу Оксана влаштувалася на роботу і, отримавши зарплату, одразу орендувала кімнату, щоб переїхати від батьків. З ними та молодшою сестрою ставало дедалі важче знаходитися.

Катя, відчуваючи, що всі їй сходить з рук, зовсім закинула навчання і часто гуляла. Вона прекрасно розуміла, що їй все одно оплатять навчання в університеті, то навіщо напружуватись?

Крім того, поки Оксана не з’їхала, Катерина почала без дозволу брати у сестри одяг і косметику. Якось вона навіть збрехала батькам, що сигарети, які вони випадково знайшли, належать Оксані. Зрозуміло, старша сестра заперечувала, але очевидно, кому батьки повірили.

Зрештою, Оксана переїхала. Але образа та нерозуміння залишилися з нею. Вона намагалася якомога рідше спілкуватися з батьками та сестрою, тому що кожен її візит додому закінчувався похвальбою Катрі і докорами Оксані, які були викликані з нічого.

Закінчивши коледж, Оксана знайшла добру роботу і почала пристойно заробляти. Вона змінила кімнату на простору квартиру, зустріла чудового молодого чоловіка і почала ходити до психолога. Оксана прекрасно усвідомлювала, що дитячі комплекси заважають їй жити. А їй самій кортіло побудувати гармонійну родину, де панують любов і турбота. Щоправда, Оксана була впевнена, що народить лише одну дитину. Яким би хорошим не був психолог, страх повторити поведінку батьків ніяк не відступав.

Незабаром молодий чоловік Оксани зробив їй пропозицію, і вони тихо розписалися. Без великого весілля і, головне, без батьків Оксани. До речі, з мамою чоловіка в Оксани склалися дуже добрі стосунки. Якось вона розповіла свекрусі про ставлення батьків до неї та її молодшої сестри.

– Не бери це близько до серця, – усміхнулася вона. – З тобою все гаразд. Просто є люди з безмежним запасом любові, а є ті, у кого його лише певна кількість. І твої батьки якраз другий варіант. Це їхня помилка і їхня проблема. І ти чудово знаєш, що тепер ти моя донька.

Поступово у Оксани та її чоловіка все налагоджувалося. Вони придбали квартиру в іпотеку, завели кота і стали щасливо жити. Часом Оксана спілкувалася з батьками, лише щоб переконатися, що вони живі-здорові. З сестрою вона не підтримувала жодних стосунків, знаючи лише, що вона навчається на третьому курсі.

Одного вечора, коли Оксана з чоловіком дивилися серіал, пролунав дзвінок. Дзвонила мама, і це дуже здивувало Оксану, бо зазвичай вона дзвонила батькам, а вони рідко про неї згадували.

– Щось сталося? – запитала вона, поставивши фільм на паузу.

– Донечко! Біда! – закричала мама.

– Щось з татом? – злякано запитала дівчина. Якими б не були її батьки, вони все ж її виростили. Та й вона любила їх, тільки якоюсь дивною, образливою любов’ю.

– Ні. З Катею.

А ось до Каті Оксана не відчувала взагалі нічого, окрім злості та образи. Якби Катя поводилася інакше, можливо, дівчина і не так сильно помічала б різницю в ставленні батьків до них. Але молодша сестра завжди цим користувалася і постійно підставляла Оксану, знаючи, що їй, Катерині, повірять.

– Що трапилось? – з ввічливості спитала Оксана.

– Там якась незрозуміла історія… – пробурмотіла мама.

Оксана була заінтригована. Вона думала, що сестру госпіталізували або її виключили. Але незрозуміла історія…

– Взагалі, кажуть, що Катя збила когось.

– У Каті є права і машина? – здивовано запитала дівчина. Хоча, вона не здивується, якщо батьки придбали їй автомобіль за першою її примхою.

– Ні, – з паузою відповіла мама. – Начебто це машина друга. Але я не вірю, що Катя винна.

Оксана навіть фиркнула. Ну звісно, Катруся ж свята.

– І що?

– Сказали, що вона була п’яною, а та людина потрапила до лікарні. Це жах! Її можуть посадити і з університету виключать. Треба щось робити.

Оксані так і хотілося відповісти, що раз вони не змогли нормально виховати доньку, то тепер її життя виховає. І буде правильно, якщо вона понесе покарання, щоб зрозуміла, що будь-які вчинки мають свої наслідки. Але вона знала, що мама все одно не сприйме ці слова. Тому просто запитала:

– Що робити, мамо?

– У загальному, ми з батьком порадились і вирішили дати хабар поліції та заплатити тій людині, щоб не предʼявляли звинувачень.

Оксана в першу секунду подумала, що їй почулося.

– Ти взагалі розумієш, що кажеш? – глибоко запитала вона. – Ти хочеш порушити закон, знаючи, що твоя дочка в п’яному стані без прав когось збила?

– Так, вона помилилася, – досить різко відповіла мати. – Але ми повинні прощати помилки. Ми ж і на твої заплющували очі.

Оксану розібрав нервовий сміх.

– На які такі? На те, що я втратила ключі від дому? Чи забула купити хліб?

– Ми не про це зараз, – обірвала її мати. – В загальному, нам треба всім скинутись. Ти ж казала, що ви заощаджуєте на машину. Ти повинна віддати ці гроші, щоб допомогти сестрі. На машину ви ще назбираєте, а її життя може піти під укіс.

Напевно, в цей момент Оксана зрозуміла, що більше не хоче мати справ з родиною. І спілкуватися не хоче. Вона знайшла нову, люблячу сім’ю у вигляді свого чоловіка та його мами. І цього їй цілком достатньо.

– Я не віддам гроші. І я буду щаслива, якщо Катерину посадять. Вважаю, вона заслужила.

– Як ти можеш?! – закричала мати. – Ми тебе не так виховували!

– Так, не так. Ви виховували мене як дитину другого сорту. Я не пам’ятаю, щоб хоч раз відчула від вас любов. Зате другій дочці ви все прощали і спускали з рук її нахабну поведінку. Тепер пожинайте плоди. Молодша зовсім зʼїхала з катушок, а старша більше не хоче вас знати.

На цих словах Оксана поклала слухавку. Чоловік, почувши розмову, обійняв тремтячу дружину, і вона тут же розплакалася у нього на плечі. Коли закінчилися сльози, Оксану ніби відрізало. Виявляється, вона справді може без батьків. І вона більше не стане доводити, що вона хороша, розумна і добра. Не буде намагатися привернути їхню увагу.

Через деякий час Оксана дізналася від родичів, що Катрі дали невеликий строк. Або батьки не знайшли грошей, або підкуп не вдалося.

Незабаром Оксана завагітніла. А коли народила прекрасну доньку, зрозуміла, що хоче ще дитину. Згодом вона усвідомила, що не стане такою, як її батьки. І це все завдяки чоловікові та свекрусі, які мало не щодня доказували, що вона прекрасна мати.

Коли у Оксани народилася дитина, вона під дією гормонів все ж повідомила батькам, що вони стали бабусею і дідусем. І у відповідь почула, що тепер у них лише одна донька, яка не відвернеться від сім’ї в скрутну хвилину.

І найцікавіше, Оксану це навіть не зачепило. Вона зраділа. Тепер у неї не буде на душі тягаря, що вона позбавила внучку бабусі та дідуся. Оксана дала їм шанс, вони ним не скористалися. І, чомусь, дівчина подумала, що так навіть буде простіше для усіх.