Connect with us

З життя

Дружина з минулого

Published

on

Чужа дружина

Ледь познайомившись з Марічкою, Олексій зрозумів, що світ більше не буде таким, як раніше. Ніхто і ніколи так не притягував його. Проблема лише в одному — вона одружена. І це ще не все!

З її чоловіком вони хороші приятелі ще з університету. Не те щоб нерозлийвода, але зв’язок підтримують, регулярно зустрічаються та бувають на святах у спільних друзів.

Власне, на одній з таких вечірок і відбулася їхня зустріч. Ось, мовляв, Марічка, моя дружина. Для Олексія це був сюрприз: він і не знав, що його товариш одружився.

Виявилося, що молодята не робили святкової церемонії, розписалися скромно в РАГСі. Так вирішив Микола. Він завжди відрізнявся обережним ставленням до грошей, любив заощаджувати, а не витрачати.

– А як же парубочий вечір, біла сукня нареченої та гарні фото для сімейного альбому? — здивувався Олексій.

– Ой, я весь цей офіціоз не люблю, — буркнув Микола. – А парубочий вечір можемо провести в будь-який час. Правильно, Марічко?

Вона кивнула, хоча в її очах промайнула тінь невдоволення.

– Не любите білі сукні? — вирішив розвинути тему Олексій.

– Люблю, — з простотою відповіла Марічка. – Але в нас головний — чоловік. А він сказав, що це все нісенітниця і бізнес на романтиці. До того ж десь прочитав, що чим пишніша весілля, тим швидше розлучення.

– Оце так дав, — розсміявся Олексій. – А одруження без весілля, на його думку, гарант міцного шлюбу?

– Поживемо — побачимо, — посміхнулась Марічка, і її погляд став мрійливим, ніби вона бачила себе в майбутньому щасливою дружиною.

Здається, саме в цей момент Олексій побачив її очі… і занурився в них. І пропав.

Того вечора вони невпинно спілкувалися, виявивши багато спільних інтересів. Микола постійно відсутній: вирішував телефоном робочі питання. Марічці, здається, не заважало те, що чоловік фактично залишив її саму.

Олексій подивувався таким обставинам. Прийти на вечірку з молодою дружиною і зайнятися іншими справами? Дивно це.

Він навіть спитав у Марічки:

– Микола не боїться тебе так залишати?

– Не зрозуміла?

– Гарна жінка, весь вечір сама… раптом хтось вкраде ненароком. Чи він не ревнує?

– Мене? — вразилась Марічка. – Ні-іі-і! Микола одружений з роботою.

– Не образливо?

– Що? – знову не зрозуміла вона. – Що справа для нього на першому місці? Так це нормально.

– Може, потанцюємо?

– А чому ні?

Вже цієї ж вечірки Олексій злякався. Щось між ними одразу заіскрилося.

Ні, це не можна було назвати коханням з першого погляду. Просто… здавалося, що вони говорять і відчувають в унісон.

Додатково до всього, Марічка була чарівною. Начебто і не красуня, але є якесь невловиме поєднання індивідуальних рис, що створюють неповторний образ. Олексій буквально фізично не міг натішитися спілкуванням з нею…

Тижні через два йому зателефонував Микола:

– Слухай, виручай! Ми з Марічкою планували на концерт піти, а я на роботі затримався — квиток пропадає. Сходи з нею, а?

– Жартуєш? Хіба у неї немає подруг?

– Уяви собі, немає! Вона сама тебе запропонувала.

– І де ти таке чудо відшукав?

– В сенсі?

– Я думав, таких вже не роблять: не перечить, не ображається, подруг немає. Може, ще й готувати любить?

– А-ха-ха, треба знати місця! — жарт сподобався Миколі. – Я її з села привіз. Точніше, вивіз. Тепер їй дуже хочеться культурного життя. То зможеш сьогодні?

– Сьогодні можу, але врахуй — це вперше і востаннє. Тобі пощастило, що я вільний.

Олексій з Марічкою чудово провели час. Знову не могли наговоритися. І вона навіть умовила його сходити через тиждень на виставку:

– Слухай, Микола вічно зайнятий, та й йому це не цікаво. А я тут поки нікого не знаю. От знайду роботу, тоді і з компанією буде легше.

Куди діватись?

Після третьої зустрічі (так, Олексій вже став думати в таких категоріях) він твердо вирішив уникати зустрічей з Марічкою, аби уникнути проблем. Чужа дружина – табу. Крапка. Сказав – зробив.

Зовсім не бачитись не виходило – все-таки дні народження в їхній компанії прийнято відзначати всім разом.

На одному з таких заходів Марічка сіла поруч і з роззброюючою прямотою спитала:

– Олексію, ти мене уникаєш? Я чимось тебе образила? Сказала щось не те? Мені здавалось, що нам з тобою дуже цікаво разом.

– Так і є. Просто… часу немає. Та й незручно якось. Природна скромність не дозволяє мені так часто розважати чужу дружину.

Марічка засміялась:

– Так Микола тільки “за”!

– За що? – почувши своє ім’я, чоловік відволікся від обговорення риболовлі з сусідом праворуч.

– За те, щоб Олексій супроводжував мене на виставки й у театр, – анітрохи не збентежившись, відповіла Марічка.

– Скільки завгодно! – сказав він, дивлячись прямо у вічі приятелю. – На риболовлю вона не хоче – я запрошував.

Після цього Олексій з Марічкою періодично проводили разом час. «Можемо ж ми з нею просто дружити? — переконував себе чоловік. — Адже я ні на що не претендую, в їхню родину не втручаюсь». Тримати себе в руках було нелегко, але довіра Миколи теж грала свою роль.

Минуло років два. Олексій продовжував дружити з Марічкою та Миколою. Намагаючись заводити стосунки з дівчатами, але все якось не складалося.

Одного разу Марічка зателефонувала йому в сльозах і попросила зустрічі.

Виявилось, у родині друзів давно назрівав розлад. Марічка дуже хотіла дитину, а Микола – ні. Причому питання не полягало в термінах, він взагалі не хотів дітей. У результаті подружжя стало віддалятися одне від одного:

– Він учора так на мене кричав, стіни тремтіли, – скаржилася Марічка. – А ще почав ревнувати до всіх, навіть до тебе. Думає, що я піду до іншого. Якщо чесно, я його боюсь.

– Руки розпускає? – занепокоївся Олексій.

– Ні, до такого не дійшло, але постійно кричить. Випиває майже щоночі, каже, що стрес знімати треба. На роботі його важко турбують. Не знаю, чи довго я ще так витримаю.

Олексій слухав її мовчки і раптом з жахом усвідомив, що в голові стукає одна думка: «А раптом Микола з Марічкою все ж таки розійдуться?» І тоді він зможе розповісти про свої почуття.

Але тут Марічка сказала:

– От навіщо нам з Миколою бути такими різними, а? Наскільки було б простіше, якби я любила, наприклад, тебе.

Приголомшила, коротше кажучи. Разом позбавила Олексія усіх ілюзій. Він мало не розсміявся. Звичайно, весь цей час він лише й думав про себе та свої почуття. Йому навіть на думку не приходило, що Марічка не відчуває до нього нічого подібного. Вона з ним дружить!

Коли дівчина заспокоїлася, Олексій пообіцяв поговорити з Миколою. А проводжаючи її додому, відчув полегшення. Наче йому вирвали хворий зуб: боляче, але точно знаєш – завтра стане легше.

Розмова з Миколою не вдалася. Той дійсно став страшенно ревнувати дружину.

– Не лізь у не свої справи, – відрізав він. – І з виставками своїми зав’язуйте.

Через кілька місяців Олексію раптом написала його шкільна любов, що несподівано повернулася до рідного міста з Києва.

Зав’язалася палка переписка, як ніби й не було десяти років розлуки. Олексій перестав думати про Марічку. Як не можна краще, відзначався день народження спільного друга, і вони пішли туди разом. Передбачувано зустріли там Миколу з Марічкою.

Олексій не відходив від своєї супутниці ні на крок, але марно. Коли, проводжаючи додому, він потягнувся її поцілувати, дівчина відхилилася:

– Не варто. Бачила, як ти на неї дивишся. Між вами з Марічкою щось є. Це ви інших можете обманути, а я тебе з дитинства знаю.

Він вже майже заснув, коли задзвонив телефон:

– Олексію, приїжджай, допоможи, будь ласка, – боязко прошепотіла Марічка у слухавці. – Микола зовсім розлютився. Він п’яний, я зачинилася від нього у ванній, обіцяє зламати двері.

Олексій викликав таксі. Боявся, що Микола не відчинить двері й доведеться викликати поліцію, але обійшлося.

– Прийшов рятівник, – злобно вихопив той і спробував вдарити його в лице. Олексій легко ухилився. Битися з п’яним не хотілося.

– Набридло! – закричав Микола. – Олексій – те, Олексій – се, у нас з ним багато спільного… Олексіє-е-е, блін… Забирай!

Олексій дивився на приятеля з жалем:

– Та ти ідіот. Марічка ніколи мене не любила.

Микола знову замахнувся…

Олексій похитав головою:

– Пити треба менше. Сьогодні Марічка точно поїде зі мною. Дзвони, коли протверезієш.

Вже в машині Олексій запитав у зляканої жінки:

– Тобі є де переночувати?

– Чи можна у тебе?

– Не думаю, що це хороша ідея.

– Так, певно, тут ти правий, – всхлипнула Марічка. – А в іншому дуже помиляєшся. Я тебе люблю. Мені дуже добре з тобою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 19 =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

“Yuri, these cats have lived here since long before you and I ever met. Why on earth should I get rid of them?” Anna asked in a frosty tone. “What you’re suggesting is called betrayal…”

George, these cats have lived here since long before you and I ever met. Why on earth should I get...

З життя1 годину ago

A Wall on Her Side

A Wall on Her Side “Jane, honestly, why are you butting into this?” Victor didnt even look at me. He...

З життя3 години ago

An Expensive Indulgence

An Expensive Pleasure Clara, again? Really? I seem to work just to keep your cat in luxury! The cat that...

З життя3 години ago

The Scent of a Care Home

The Scent of Home 8th November You know what you smell of? An old peoples home. Camphor and age. I...

З життя5 години ago

Betrayal Disguised as Friendship

Betrayal Behind a Friendly Smile This winter, it felt as though January was determined to display all of its beauty:...

З життя5 години ago

I Don’t Hate You

I never hated you. Everythings the same, isnt it… Mary nervously tugged at the end of her sleeve, gazing out...

З життя7 години ago

From Shadow to Light

From the Shadow to the Light “Watching those daft soaps again, are you?” Richards voice sounded behind her so suddenly...

З життя9 години ago

For 12 Years, My Mother-in-Law Called Me an Outsider. At Her Funeral, My Husband Opened Her Jewellery Box

For twelve years she called me an outsider. Then, at her funeral, my husband opened her jewellery boxand I wept...