Дружина з минулого

Чужа дружина

Ледь познайомившись з Марічкою, Олексій зрозумів, що світ більше не буде таким, як раніше. Ніхто і ніколи так не притягував його. Проблема лише в одному — вона одружена. І це ще не все!

З її чоловіком вони хороші приятелі ще з університету. Не те щоб нерозлийвода, але зв’язок підтримують, регулярно зустрічаються та бувають на святах у спільних друзів.

Власне, на одній з таких вечірок і відбулася їхня зустріч. Ось, мовляв, Марічка, моя дружина. Для Олексія це був сюрприз: він і не знав, що його товариш одружився.

Виявилося, що молодята не робили святкової церемонії, розписалися скромно в РАГСі. Так вирішив Микола. Він завжди відрізнявся обережним ставленням до грошей, любив заощаджувати, а не витрачати.

– А як же парубочий вечір, біла сукня нареченої та гарні фото для сімейного альбому? — здивувався Олексій.

– Ой, я весь цей офіціоз не люблю, — буркнув Микола. – А парубочий вечір можемо провести в будь-який час. Правильно, Марічко?

Вона кивнула, хоча в її очах промайнула тінь невдоволення.

– Не любите білі сукні? — вирішив розвинути тему Олексій.

– Люблю, — з простотою відповіла Марічка. – Але в нас головний — чоловік. А він сказав, що це все нісенітниця і бізнес на романтиці. До того ж десь прочитав, що чим пишніша весілля, тим швидше розлучення.

– Оце так дав, — розсміявся Олексій. – А одруження без весілля, на його думку, гарант міцного шлюбу?

– Поживемо — побачимо, — посміхнулась Марічка, і її погляд став мрійливим, ніби вона бачила себе в майбутньому щасливою дружиною.

Здається, саме в цей момент Олексій побачив її очі… і занурився в них. І пропав.

Того вечора вони невпинно спілкувалися, виявивши багато спільних інтересів. Микола постійно відсутній: вирішував телефоном робочі питання. Марічці, здається, не заважало те, що чоловік фактично залишив її саму.

Олексій подивувався таким обставинам. Прийти на вечірку з молодою дружиною і зайнятися іншими справами? Дивно це.

Він навіть спитав у Марічки:

– Микола не боїться тебе так залишати?

– Не зрозуміла?

– Гарна жінка, весь вечір сама… раптом хтось вкраде ненароком. Чи він не ревнує?

– Мене? — вразилась Марічка. – Ні-іі-і! Микола одружений з роботою.

– Не образливо?

– Що? – знову не зрозуміла вона. – Що справа для нього на першому місці? Так це нормально.

– Може, потанцюємо?

– А чому ні?

Вже цієї ж вечірки Олексій злякався. Щось між ними одразу заіскрилося.

Ні, це не можна було назвати коханням з першого погляду. Просто… здавалося, що вони говорять і відчувають в унісон.

Додатково до всього, Марічка була чарівною. Начебто і не красуня, але є якесь невловиме поєднання індивідуальних рис, що створюють неповторний образ. Олексій буквально фізично не міг натішитися спілкуванням з нею…

Тижні через два йому зателефонував Микола:

– Слухай, виручай! Ми з Марічкою планували на концерт піти, а я на роботі затримався — квиток пропадає. Сходи з нею, а?

– Жартуєш? Хіба у неї немає подруг?

– Уяви собі, немає! Вона сама тебе запропонувала.

– І де ти таке чудо відшукав?

– В сенсі?

– Я думав, таких вже не роблять: не перечить, не ображається, подруг немає. Може, ще й готувати любить?

– А-ха-ха, треба знати місця! — жарт сподобався Миколі. – Я її з села привіз. Точніше, вивіз. Тепер їй дуже хочеться культурного життя. То зможеш сьогодні?

– Сьогодні можу, але врахуй — це вперше і востаннє. Тобі пощастило, що я вільний.

Олексій з Марічкою чудово провели час. Знову не могли наговоритися. І вона навіть умовила його сходити через тиждень на виставку:

– Слухай, Микола вічно зайнятий, та й йому це не цікаво. А я тут поки нікого не знаю. От знайду роботу, тоді і з компанією буде легше.

Куди діватись?

Після третьої зустрічі (так, Олексій вже став думати в таких категоріях) він твердо вирішив уникати зустрічей з Марічкою, аби уникнути проблем. Чужа дружина – табу. Крапка. Сказав – зробив.

Зовсім не бачитись не виходило – все-таки дні народження в їхній компанії прийнято відзначати всім разом.

На одному з таких заходів Марічка сіла поруч і з роззброюючою прямотою спитала:

– Олексію, ти мене уникаєш? Я чимось тебе образила? Сказала щось не те? Мені здавалось, що нам з тобою дуже цікаво разом.

– Так і є. Просто… часу немає. Та й незручно якось. Природна скромність не дозволяє мені так часто розважати чужу дружину.

Марічка засміялась:

– Так Микола тільки “за”!

– За що? – почувши своє ім’я, чоловік відволікся від обговорення риболовлі з сусідом праворуч.

– За те, щоб Олексій супроводжував мене на виставки й у театр, – анітрохи не збентежившись, відповіла Марічка.

– Скільки завгодно! – сказав він, дивлячись прямо у вічі приятелю. – На риболовлю вона не хоче – я запрошував.

Після цього Олексій з Марічкою періодично проводили разом час. «Можемо ж ми з нею просто дружити? — переконував себе чоловік. — Адже я ні на що не претендую, в їхню родину не втручаюсь». Тримати себе в руках було нелегко, але довіра Миколи теж грала свою роль.

Минуло років два. Олексій продовжував дружити з Марічкою та Миколою. Намагаючись заводити стосунки з дівчатами, але все якось не складалося.

Одного разу Марічка зателефонувала йому в сльозах і попросила зустрічі.

Виявилось, у родині друзів давно назрівав розлад. Марічка дуже хотіла дитину, а Микола – ні. Причому питання не полягало в термінах, він взагалі не хотів дітей. У результаті подружжя стало віддалятися одне від одного:

– Він учора так на мене кричав, стіни тремтіли, – скаржилася Марічка. – А ще почав ревнувати до всіх, навіть до тебе. Думає, що я піду до іншого. Якщо чесно, я його боюсь.

– Руки розпускає? – занепокоївся Олексій.

– Ні, до такого не дійшло, але постійно кричить. Випиває майже щоночі, каже, що стрес знімати треба. На роботі його важко турбують. Не знаю, чи довго я ще так витримаю.

Олексій слухав її мовчки і раптом з жахом усвідомив, що в голові стукає одна думка: «А раптом Микола з Марічкою все ж таки розійдуться?» І тоді він зможе розповісти про свої почуття.

Але тут Марічка сказала:

– От навіщо нам з Миколою бути такими різними, а? Наскільки було б простіше, якби я любила, наприклад, тебе.

Приголомшила, коротше кажучи. Разом позбавила Олексія усіх ілюзій. Він мало не розсміявся. Звичайно, весь цей час він лише й думав про себе та свої почуття. Йому навіть на думку не приходило, що Марічка не відчуває до нього нічого подібного. Вона з ним дружить!

Коли дівчина заспокоїлася, Олексій пообіцяв поговорити з Миколою. А проводжаючи її додому, відчув полегшення. Наче йому вирвали хворий зуб: боляче, але точно знаєш – завтра стане легше.

Розмова з Миколою не вдалася. Той дійсно став страшенно ревнувати дружину.

– Не лізь у не свої справи, – відрізав він. – І з виставками своїми зав’язуйте.

Через кілька місяців Олексію раптом написала його шкільна любов, що несподівано повернулася до рідного міста з Києва.

Зав’язалася палка переписка, як ніби й не було десяти років розлуки. Олексій перестав думати про Марічку. Як не можна краще, відзначався день народження спільного друга, і вони пішли туди разом. Передбачувано зустріли там Миколу з Марічкою.

Олексій не відходив від своєї супутниці ні на крок, але марно. Коли, проводжаючи додому, він потягнувся її поцілувати, дівчина відхилилася:

– Не варто. Бачила, як ти на неї дивишся. Між вами з Марічкою щось є. Це ви інших можете обманути, а я тебе з дитинства знаю.

Він вже майже заснув, коли задзвонив телефон:

– Олексію, приїжджай, допоможи, будь ласка, – боязко прошепотіла Марічка у слухавці. – Микола зовсім розлютився. Він п’яний, я зачинилася від нього у ванній, обіцяє зламати двері.

Олексій викликав таксі. Боявся, що Микола не відчинить двері й доведеться викликати поліцію, але обійшлося.

– Прийшов рятівник, – злобно вихопив той і спробував вдарити його в лице. Олексій легко ухилився. Битися з п’яним не хотілося.

– Набридло! – закричав Микола. – Олексій – те, Олексій – се, у нас з ним багато спільного… Олексіє-е-е, блін… Забирай!

Олексій дивився на приятеля з жалем:

– Та ти ідіот. Марічка ніколи мене не любила.

Микола знову замахнувся…

Олексій похитав головою:

– Пити треба менше. Сьогодні Марічка точно поїде зі мною. Дзвони, коли протверезієш.

Вже в машині Олексій запитав у зляканої жінки:

– Тобі є де переночувати?

– Чи можна у тебе?

– Не думаю, що це хороша ідея.

– Так, певно, тут ти правий, – всхлипнула Марічка. – А в іншому дуже помиляєшся. Я тебе люблю. Мені дуже добре з тобою.