Ти забула запросити нас на свято

Ти забула покликати нас на свято

Оксана щиро любила свого чоловіка. Вважала, що їй з ним неймовірно пощастило. Володя був турботливим і люблячим чоловіком, котрий намагався робити все для своєї коханої.

А ось з родичами чоловіка Оксані, навпаки, не пощастило. В українській культурі є прислів’я: в сім’ї не без виродка. Так от, у їхній сім’ї все було з точністю навпаки. Здавалося, що нормальний був лише Володя, а всі інші були зі своїми примхами.

Свекор, приміром, кожного разу, як бачив Оксану, казав, що вона якось округлилася. Можливо, у неї просто хтось в животику живе.

Зважаючи на те, що Оксана була в чудовій формі і з моменту знайомства з батьками чоловіка не поправилася ні на грам, звісно, Лева Івановича це не бентежило. Напевно, ця фраза була для нього стандартною, і навіть якби Оксана скинула десять кілограмів, він би все одно її це сказав.

Також він постійно жартував на грані фолу. Сам же над цими жартами і сміявся, чим дуже бентежив Оксану. Їй завжди було незручно в його присутності. А той факт, що він принципово ходив по дому з голим торсом, ніяковості тільки додавав.

Свекруха, Галина Іванівна, любила всіх чомусь навчати. Навіть у тих речах, у яких сама не розбиралася.

Вчила Оксану модно одягатися, говорила, як їй треба стригтися, яку помаду на губи наносити. А вже коли Оксана і Володя переїхали у свою квартиру, Галина Іванівна розгулялася. Сунула свій допитливий ніс в кожен куток, критикуючи і розповідаючи, як усе потрібно було правильно облаштувати.

Була ще молодша сестра Володі, легковажна дівчина з двома дітьми на руках. Діти були від різних чоловіків, при цьому ні з ким із них Наталка не перебувала в серйозних стосунках. Вона всюди тягала за собою дітей, і тому, що вона мама, усі навколо їй були винні. Мали поступатися місцем у транспорті, пропускати в черзі, обслуговувати раніше всіх.

Незважаючи на те, що вона отримувала аліменти від батьків дітей, отримувала допомогу і жила на шиї у батьків, Наталка постійно шукала безплатні речі. Навіть те, що їй було непотрібне, вона забирала. У неї, немов азарт від усього цього був — устигнути схопити першою. Тому в їхньому будинку постійно валялися пачки підгузків, які її дітям вже були не потрібні і які Оксана сподівалася продати; купа непотрібного одягу, іграшки. Взагалі, половина речей їй була і не потрібна, але вона, як сама казала, так свій бізнес будувала. Тобто, безплатно забирала, прикидаючись бідною і нещасною, а потім продавала.

Її діти були невихованими та нахабними. Але це була не їхня провина, із такою мамою вони не могли вирости інакшими. Якщо приходили до когось у гості, відразу шукали щось смачненьке, усе хапали, без дозволу брали чужі речі. І Наталка їх ніколи не стримувала.

Оксана зі жахом пригадала той єдиний раз, коли сестра чоловіка разом зі своїми дітьми прийшла до них на новосілля. Подарувала якийсь чайний набір, який явно теж безплатно дістала, а після їхнього відходу в домі не залишилося ніяких смаколиків, була розбита нова ваза, а на шторах виявився розмазаний шоколад. Принаймні Оксана переконала себе, що це шоколад.

І не дивно, що коли наближався день народження Оксани, вона однозначно вирішила, що родичів чоловіка не кликатиме. Інакше її свято буде безнадійно зіпсоване. Свекор відпускатиме недоречні жарти, свекруха вчитиме розуму, а Наталка проситиме у гостей непотрібні речі для діток, поки самі дітки розгромлюватимуть квартиру Оксани і Володі.

Звичайно, Оксані було трохи ніяково перед чоловіком за своє рішення, але вона дуже сподівалася, що він її зрозуміє.

– Вово, я хочу відзначити день народження вдома. Покличу батьків та кілька подруг.

– Добре, я за. Ми ж не дарма так гарно квартиру обставили? – усміхнувся чоловік.

– Так, точно. Тут наче в студії для фотосесій. Тільки…

– Що? – напружився чоловік.

– Будь ласка, не ображайся. Але я не хочу кликати твоїх родичів.

Володя тяжко зітхнув і кивнув.

– Пробач, але мені з ними дуже складно. А в свій день народження я хочу розслаблятися, а не чекати вічно підвоху, – винувато сказала Оксана.

– Я все розумію, не пояснюй. З ними і справді важко.

– Ти не злишся?

– Ні, що ти. Це ж твоє свято, і воно має пройти так, як ти хочеш.

Оксана ще раз переконалася, що її чоловік — найкращий чоловік на світі. І знову не могла втриматися від здивування. Може, він прийомний? Це б усе пояснило.

Оксана не казала батькам чоловіка, що святкуватиме день народження. Сказала, що цього разу вони будуть з Володею удвох. І чоловіка попросила нічого їм не розповідати.

І все одно вони пронюхали. Свекруха подзвонила мамі Оксани, щоб дізнатися щось по її професійній темі, і та проговорилася.

– Ось як твоя дружина з нами вчинила! – кричала Галина Іванівна. – Не догодили ми їй, так?!

– Мам, – намагався заспокоїти її Володя, – Оксана захотіла святкувати лише зі своєю мамою та татом. І кількома близькими подругами. Це ж її день народження, і їй вирішувати. Якби було якесь грандіозне застілля, вас би обов’язково запросили.

– Я все зрозуміла. І передай своїй дружині, що ми смертельно образилися!

Мама поклала слухавку, а Володя похитав головою. Він прекрасно розумів свою дружину. Напевно, неправильно так казати, але йому все життя було соромно за своїх рідних. І він не хотів, щоб ще й Оксана соромилася.

Тому він їй нічого не сказав, не хотів псувати свято. Вирішив, що розповість про слова своєї матері після дня народження.

Вранці, коли Оксані стукнуло двадцять шість, Володя подарував їй букет квітів і сертифікат у СПА. Він знав, що Оксана дуже втомилася за цей рік. Спершу їхнє весілля, потім ремонт і переїзд. Іще й на роботі в неї був завал. Ось і хотіла вона відпочити.

Удень почали приходити гості. Оксана постаралася: приготувала смачний обід, нарядилася, зробила зачіску. Було видно, як вона щаслива і чекає від цього свята море вражень.

Але вона і не здогадувалася, які враження її чекають.

Коли всі розсілися, продзвенів дзвінок у двері.

– Це, напевно, торт, – схопилася Оксана, – я про нього зовсім забула, ось і замовила в останню мить.

Вона з усмішкою відкрила двері, але усмішка тут же зникла з її обличчя. За дверима стояли небажані гості. Усі в зборі.

– З днем народження, Оксано! – підтискаючи губи, сказала свекруха та простягнула їй одну троянду. – Впустиш нас на поріг?

Не було нічого іншого робити, довелося відступитися.

От і почалося шуміти. Діти Наталки скинули взуття і помчали до столу. Свекор тут же сказав, що плаття Оксана підібрала не того розміру.

– Треба б на розмірчик більше, – хихикнув він.

– Ти, мабуть, нас забула покликати, – продовжувала свекруха, – я дивлюся, в тебе тут гості. Тільки нас у списках не було. Боже, Оксанко! Людей запросила, а підлоги помити забула.

Хотіла Оксана сказати, що це її ж онуки тільки-но натоптали, але не стала.

Настрій зіпсувався. Діти одразу почали галасувати, хапати їжу руками, полізли по шафах у пошуках цукерок. А потім молодший ще й розплакався, коли не знайшов торта.

– Могла б і тортик купити, дивись, Сергійко засмутився! – тут же висловила Наталка. – А це що, тобі парфуми подарували? Дай-но, спробую. Віддаш мені свої старі тоді.

За цей час Оксана не промовила ні слова. Володя теж мовчав, спостерігаючи за своєю ріднею. Як вони сідають за стіл, як вимагають тарілки, як мама критикує їжу, а тато відпускає якісь дивні жарти.

Але терпіння Володі скінчилося в той момент, коли Наталка, думаючи, що її ніхто не бачить, витягнула конверт з грошима, який лежав на столику поруч. Там, власне, були всі подарунки.

– Поклади на місце! – гаркнув Володя.

– Ти про що? – захлопала очима Наталка.

– Я все бачив!

– Та я ж просто грошей туди хотіла додати, конверт не встигла купити, – почала виправдовуватися сестра.

– Вова, не чіпляйся до Наталки, не псуй вечір, – осмикнула його мама. – Краще нагадай своїй дружині, що некрасиво родичів не кликати.

– І розмір одягу їй теж скажи, – засміявся свекор, – а то, Оксана, всі твої складочки в цьому платті видно.

– Так! – Володя вдарив рукою по столу, що навіть діти затихли. – Мамо, тату, Наталко, вам пора.

– Що?! – обурилася мама. – Та як ти смієш?

– Як ви смієте з’являтися без запрошення? Як ви смієте ображати мою дружину? Як сміють твої діти, Наталко, поводитися так нахабно? Поки не навчитеся манерам, вам у цьому домі робити нічого.

Звичайно, спалахнув скандал. І Оксана видихнула лише тоді, коли непрохані гості пішли.

Звичайно, день народження був зіпсований. І якби друзі та батьки не намагалися підбадьорити Оксану, вже складно було повернути той настрій.

Але був і плюс: Оксана вчергове переконалася, що вибрала собі правильного супутника життя. Чоловіка, який постоїть за неї, який дасть відсіч навіть своїм рідним. І що б не трапилося, Оксана знала, що він буде на її боці. І це, напевно, був найкращий подарунок у її житті.