Connect with us

З життя

Когда свекровь решила переехать к нам, я не осталась в стороне

Published

on

Шесть лет мы с Артёмом откладывали каждую копейку, мечтая о своём уголке. В итоге купили двушку в Новосибирске — скромную, но уютную, с евроремонтом, сделанным своими руками. Ангелина ждала двойняшек, до родов оставались считанные дни. Всё подготовили: собрали сумки, обустроили детский уголок, оставалось только сделать генеральную уборку.

Ангелина с самого начала хотела жить отдельно от родителей, особенно избегая общения со свекровью. С Ларисой Петровной отношения не ладились — та вечно лезла с советами, как правильно дышать, готовить борщ и даже как спать. Однажды Ангелина не выдержала и прямо сказала, что не нуждается в её наставлениях. Свекровь обиделась и пропала… Но ненадолго.

Когда Артём отвёз жену в роддом, он не ожидал подвоха. На следующий день раздался звонок: “Сынок, я приехала в гости!” — объявила мама. Не успел он опомниться, как Лариса Петровна уже хозяйничала в квартире: “Коридор тесноват, обои мрачные, кухня — ну кто так плитку кладёт?!”. Перетряхнула холодильник, раскритиковала магазинные вареники и пообещала завтра сварганить солянку. Артём пытался отшутиться, но мать, облачившись в домашний халат, гордо прошлась по комнатам, как ревизор.

Вечером он хотел отвезти её назад, но услышал: “Останусь на ночь, тебе одному нельзя — вдруг Ангелину выпишут?”. И осталась. На день. На два. На неделю…

Пока Артём был на работе, Лариса Петровна переставляла мебель, решала, куда поставить кроватку, и составляла список “недостающих” вещей. Артём нервничал, но молчал — не хотел огорчать мать. А потом она заявила: “Остаюсь на месяц, помогать с внуками. Вам одним не справиться!”

Когда Ангелину выписали, встречали всей командой — родители, Артём и, конечно, сияющая от важности Лариса Петровна. Жена сразу почуяла неладное: шторы другие, диван переехал, пахнет чужими духами. Родители уехали, а свекровь — нет. На немой вопрос жены Артём пробурчал: “Мама поживёт немного… поможет с детьми…”

Ангелина еле держалась на ногах после родов, но терпела. Уже вечером началось: “Ты неправильно держишь малышей”, “Пеленки завязываешь криво”, “Они плачут, потому что ты не умеешь убаюкивать!”. Жена молчала, пока свекровь не выхватила у неё ребёнка. И тут Ангелина взорвалась:

— Спасибо, но мы справимся сами. Это мои дети. И укачивать их буду я.

Свекровь всплеснула руками, будто её облили водой. Артём замялся, но под ледяным взглядом жены сник. Ангелина стояла, как скала. Это её дом. Её правила.

Лариса Петровна шумно собрала вещи и уехала. Больше не появлялась. Артём наконец понял, что жене нужна не критика, а плечо. А Ангелина впервые за долгое время вздохнула свободно. Неважно, сколько прошло времени — главное, она отстояла свои границы.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − десять =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

У колі очікування

**Дощовий вечір** Вересень видався теплим, сухим, сонячним. Низьке осіннє сонце засліплювало, особливо під вечір. Тарас опустив протисонячний козирок. Він високий,...

З життя34 хвилини ago

Як він міг? Місяці без матері, а він вже привів цю…

Як він міг? Мама померла лише кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Оленка бігла зі школи,...

З життя1 годину ago

Де ти, моя любов?

Де була та любов? Ярослава була жвавою, веселою, гарною дівчиною. Коло неї завжди кружляли хлопці, але вона не поспішала, вибирала....

З життя2 години ago

А ще існує кохання

— Остап, ти не туди завернув. Треба було проїхати далі, — скрикнула Соломія. — Я правильно свернув, — спокійно відповів...

З життя2 години ago

Я відчував твою присутність, мамо

— Бо, казочку розкажеш? — запитав шестирічний Миколка. — Лише коротеньку. Вже давно пора спати. Завтра в садочок не прокинешся,...

З життя3 години ago

Пробудження свідомості

**Прозріння** – Олеженьку. – Соломія увійшла до кімнати, сховавши руки за спину. Її очі сяяли, а на губах грала загадкова...

З життя3 години ago

Знову на шляху до мети

Третя спроба Ганна переодяглася в білий халат, сіла за стіл і обперлася на спинку крісла. Вона заплющила очі, намагаючись заспокоїтися...

З життя4 години ago

Дощ веде до радості

Дощ іде до щастя Після спекотного літа настала холодна та пронизлива осінь із різким вітром та безперервними дощами. По дорозі...