З життя
«Тещин контроль: як ми їмо колбасу цілий тиждень»
Одного спекотного липневого дня Олена Іванівна зранку мила вікна, вибивала подушки і нагадувала доньці, що вже давно пора їй із Максимом завітати до села — час часнику добувати. Марічка намагалася виправдатися: то робота, то справи, то діти, але мати була наполеглива, як завжди.
— Скоро літо скінчиться, а ви все у місті киснете! — обурено кинула вона в телефон. — Ягоди відійдуть, картопля позеленіє, а ви все в своїх смартфонах!
Отож домовились: приїдуть у вихідні, допоможуть у городі, а потім, як водиться, вечірком посидять, відпочинуть.
Максим не палав бажанням їхати. Минулий візит закінчився не найприємнішим епізодом, який, виявилося, він досі пам’ятав. Тоді він просто попросив трішки ковбаси до плова — а теща, буквально, не дала. І так різко, що він ледь не поперхнувся від здивування.
У суботу вони виїхали зранку. Впоралися швидко і якісно: часник повиривали, перебрали, склали. Здавалося б, тепер — відпочинок, вечеря, душевні розмови. Максим прийняв душ, зайшов у кухню. Марічка з матір’ю накривали на стіл. Аромат плова запаморочував голову. Чоловік, щоб не чекати, відчинив холодильник, взяв паличку ковбаси, хотів зробити собі бутерброд — і тут…
— Не смій! — як постріл, пролунав голос Олени Іванівни.
Ковбаса миттєво повернулася в холодильник. Максим завмер, наче вкопалий. Він нічого не розумів.
— Що це за вистава, мам? — здивовано перепитала Марічка.
— Ковбаса — тільки на ранок, із хлібом! А зараз — плов. І не псують апетит! — різко відсікла теща.
Максим сів за стіл, спробував плов, але м’яса там не було. Попросив хоч пару шматочків ковбаси. Але знову — відмова.
— Що ви до неї чіпляєтеся? — обурювалася Олена Іванівна. — Ви й так уже півпалки з’їли! Знаєте, скільки вона коштує? Я її купила на тиждень!
Максим відсунув тарілку. Апетит остаточно зник. Він підвівся, вийшов надвір. Марічка пішла за ним пізніше. Чоловік лежав на дивані, дивлячись у стелю.
— Поїдемо додому. Я не можу тут бути. Тут за кожним рухом — підозра, наче я в неї щось краду. Не дай боже хліб зайвий раз намазати — боюся, вихопить із рук.
— Тут навіть магазину немає, — провинувато сказала Марічка. — Тільки автолавка раз на тиждень.
— Треба було продукти везе— Просто треба було продукти везти, а не вишні та абрикоси! — хитнув головою Максим.
That Night, I Kicked My Son and Daughter-in-Law Out and Took Their Keys: The Moment I Realized — Enough Is Enough
That night, I threw my son and daughter-in-law out of my house and took their keys. There came a moment...
How the Husband Left His Wife Just When She Finally Became a Mother
**”I Dont Need You Anymore”: How the Husband Left His Wife When She Could Finally Be a Mother** When Eleanor...
How Her Husband Walked Away When She Finally Became a Mother
**”How the Husband Left His Wife When She Could Finally Be a Mother”** **”I Dont Need You Anymore”: How the...
I Found a Three-Year-Old Blind Boy Abandoned Under a Bridge — No One Wanted Him, So I Chose to Be His Mother.
**Diary Entry** I found a blind three-year-old boy abandoned under a bridgeno one wanted him, so I chose to be...
One Day, My Husband Came Back from His Mother’s House, Sighed, and Suggested a Paternity Test for Our Two-Year-Old Daughter: Not for Me, but for His Mother
One evening, her husband returned from his mothers house, let out a heavy sigh, and suggested a paternity test for...
One Day, My Husband Came Back from His Mother’s House, Sighed, and Suggested a Paternity Test for Our Two-Year-Old Daughter: “Not for Me, but for My Mother
One day, my husband came back from his mothers house, sighed, and suggested we get a paternity test for our...
Carry On” or “The Continuation
Adrian lingered with old man Edwards words echoing in his mind. You need a woman in the house. Yes, he...
One Day, My Husband Came Back from His Mother’s House, Sighed, and Suggested a Paternity Test for Our Two-Year-Old Daughter: “Not for Me, but for My Mother
One day, my husband came back from his mothers house, sighed, and suggested we get a paternity test for our...