Connect with us

З життя

Таємниця подвійного життя

Published

on

Таємниця другої сім’ї

Мене звати Оксана, а мого чоловіка — Тарас. У нас було щасливе життя: дві доньки, яких Тарас обожнював, пестив їх, ніби справжніх княжон. Вони любили його більше, ніж мене. Я кохала чоловіка безмежно, і він, здавалося, відповідав взаємністю. Але останнім часом він став дратівливим, іноді сварився на дівчаток. Його напруга зростала, а моє серце стискалося від тривоги.

Я не розуміла, що відбувається. Коли запитала Тараса, він відмахнувся:
— На роботі проблеми, Оксанко. Не переймайся.

Його слова трохи заспокоїли мене, але напруга в домі не зникала. Я хотіла поговорити серйозно, але раптом задзвонив телефон. Невідомий жіночий голос холодно промовив:
— Ви знаєте, що у вашого чоловіка є друга сім’я? У нього син на ім’я Богдан.

Зв’язок перервався. Я завмерла, не вірячи власним вухам. Мій Тарас — зрадник? Світ навколо розсипався. Я чекала його з роботи, і кожна хвилина здавалася вічністю. Коли він увійшов, я, стримуючи сльози, спитала:
— Тарасе, хто такий Богдан?

Тарас поблід. Він явно не очікував такого питання. Забурмотав щось незрозуміле, але замовк під моїм поглядом. Я випалила:
— Якщо зараз не розкажеш правду, я сама все дізнаюся!

Тоді він опустив голову і розповів. Три роки тому в нього був роман із молодою колегою. Вона завагітніла, і Тарас благав її зробити аборт, божився, що не покине нас із доньками. Але вона вирішила народити, використовуючи дитину для шантажу. З’явився хлопчик, Богдан. Тарас зізнався, що не міг кинути сина, бо його мати виявилася безвідповідальною. Він боявся, що хлопчик залишиться сиротою.

Я була приголомшена. Моя сім’я, мій світ руйнувалися. Але я любила Тараса і знала, що він кохає мене. Наші доньки не лягали спати, поки тато не прочитає їм казку. Заради них, заради нашої любові я знайшла в собі сили пробачити його. Але ця таємниця залишила в душі глибоку рану.

Одного разу я зустріла дитячу подругу, Марічку, яку не бачила зі шкільних часів. Вона працювала в дитячому будинку. Ми зайшли в кафе, і раптом я побачила Тараса. Він сидів за столиком із хлопчиком років п’яти. Моє серце стиснулося — це був Богдан, син мого чоловіка. Марічка, помітивши мій погляд, тихо сказала:
— У нього є батьки, але він все одно самотній. — Вона кивнула на Тараса і хлопчика.

Вона розповіла, що мати Богдана кинула його, вийшла заміж і поїхала за кордон. Батько, тобто Тарас, має свою сім’ю, тому хлопчик, формально маючи батьків, залишився сам. Я слухала, і сльози наверталися на очі. Марічка пішла, а я, зібравшись із духом, підійшла до столика і сказала:
— Панове, чи не час додому?

Богдан подивився на мене, і в його очах був страх. Але коли я посміхнулася, він раптом розридався, кинувся до мене і, обіймаючи, прошепотів:
— Мамо, я знав, що ти забереш мене додому!

Я притиснула хлопчика до себе і в ту мить зрозуміла: він тепер мій. Ми з Тарасом усиновили Богдана. Тепер у нас троє дітей. Наші доньки, Соломія і Даринка, обожнюють молодшого брата. Богдан, який стільки років не знав любові, став найщасливішою дитиною.

Я познайомилася з бабусею Богдана. Вона розповіла, що її дочка ніколи не кохала Тараса, а свого сина ненавиділа. Це розбивало серце, але я знала: тепер у Богдана є ми — сім’я, яка його любить. Минали роки. Доньки виросли, вийшли заміж, у них усе добре. Богдан закінчує медичний університет, і ми неймовірно ним пишаємося.

Я впевнена, що зробила правильно, давши синові Тараса від іншої жінки справжню сім’ю. Діти, у яких є батьки, не повинні бути сиротами — це тяжкий гріх. Наша історія в Чорноморську стала легендою. Люди розповідають про неї з теплом, а я, дивлячись на сміючихся дітей, знаю: любов і прощення можуть загоїти навіть найглибші рани.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 8 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Отже, ти комусь ще й у такому вигляді сподобалася?” — колишній здивовано похитав головою, не вірячи в моє нове щастя

То ти така ще комусь сподобалася? колишній чоловік не вірив у моє щастяГанна Степанівна стояла перед дзеркалом у передпокої, поправляючи...

З життя1 годину ago

Поступив благородно — поступився нижньою поличкою у потязі жінці з дитиною, я швидко пошкодував про свій добрий вчинок

Повернувшись додому після важкої сесії, я мріяв лише про одне виспатися у поїзді. Спеціально взяв квиток на нижню полицю, щоб...

З життя1 годину ago

Таємниці долі

**Не випробовуй долю** З висоти свого життєвого досвіду Оксана зрозуміла й навіть переконана, що в житті нічого не трапляється просто...

З життя2 години ago

Вночі, коли в лікарні було тихо, раптом лунає пронизливий крик: лікарі кинулись на звук і побачили неймовірну сцену

Вечір. У лікарні панувала тиша, коли раптом лунає голосний крик. Лікарі та медсестри, почувши звук, кинулися до його джерела і...

З життя2 години ago

Невидима нитка долі: таємничий зв’язок, що об’єднує наші серця

Незрима ниткаЦя історія почалася пізньої осінньої ночі, коли повітря наситилося вологою, а темрява накрила місто, наче ковдра, що приховує його...

З життя3 години ago

Сусіди чули дивні звуки з покинутого будинку – коли приїхала поліція, їх очікував жахливий сюрприз

У поліцейський відділок надійшов дивний дзвінок. Невідомий чоловік, голос якого тремтів від тривоги, повідомив, що з сусіднього зруйнованого будинку чутно...

З життя3 години ago

Те, що твоє, не покине тебе

Другий тиждень їси без апетиту, закохалась чи що, Оленько? питала Ганна, домробітниця. Еге ж, мені подобається один хлопець, але він,...

З життя4 години ago

Ідеальний вихід із ситуації

Єдине й правильне рішення Ганна Семенівна була жінкою суворою та категоричною. Життя не дарувало їй поблажок вона пройшла через важкі...