Connect with us

З життя

«Как я прекратила навещать семью, но однажды получила неожиданный звонок с просьбой о помощи»

Published

on

После свадьбы сына я старалась заглядывать к ним почаще. Приходила не с пустыми руками — варила борщ, пекла блины, приносила домашние соленья. Невестка, Алёна, хвалила мои стряпню, всегда первая пробовала угощения. Мне казалось, между нами тёплая, почти родственная связь. Я радовалась, что могу быть полезной, что меня принимают не как постороннюю, а как свою.

Пока всё не изменилось в один день. Зашла к ним — дома была одна Алёна. Чай пили, разговаривали, но в её глазах читалось напряжение. И когда она наконец заговорила, слова прозвучали как нож в сердце:

— Может, вы будете реже заходить? Пусть Дмитрий сам к вам ездит…

Голос её был ровным, но холодным. Взгляд — отстранённым. Я не стала спорить, не показала, как это больно. Просто перестала приходить. Исчезла. Сын навещал нас один. Алёна больше не переступала порога нашего дома.

Я молчала. Не жаловалась. Но внутри всё сжималось от обиды. Где я ошиблась? Я же только хотела помочь… Всю жизнь берегла мир в семье. А теперь моя забота оказалась ненужной.

Потом у них родился внук, наш Ванюшка. Мы с Николаем ликовали. Но держались на расстоянии — только по приглашению, только когда просили.

И вдруг — звонок. Алёна. Голос её был сдержан, почти чужой:

— Вы можете сегодня посидеть с Ваней? Мне нужно срочно уйти.

Не просьба — констатация. Будто она делает нам одолжение. Будто мы умоляли о такой возможности. А ведь когда-то она просила меня не приходить…

Я колебалась. Гордость кричала: «Откажи!» Но сердце знало — это шанс. Не для неё. Для внука. Для Димы. Для семьи. Но ответила иначе:

— Привезите его к нам. Вы же просили не приходить без нужды. Не хочу вас беспокоить.

Тишина в трубке. Потом короткое: «Хорошо».

Они приехали. И этот день стал для нас праздником. Смех, игры, первые шаги Вани — время пролетело незаметно. Какое счастье — чувствовать себя нужными!

Но горечь никуда не делась. Как теперь быть? Ждать её шага? Или переступить через обиду? Ради Вани я готова на многое. Готова стерпеть, простить, начать сначала.

Но нужно ли это ей?

Поймёт ли она когда-нибудь, как просто разрушить то, что создавалось годами? И как трудно потом склеивать осколки…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − 4 =

Також цікаво:

З життя27 секунд ago

Мій син покинув дружину з дітьми заради іншої: я не можу цього пробачити

Моє серце болить від сорому і болю за свого сина. П’ять років тому мій син, Тарас, зруйнував свою родину, зрадивши...

З життя1 хвилина ago

Чому ти вимагаєш від мене ділитися спадком?

Тихий вечер у нашому затишному домі в Чернігові. Я, Оксана, щойно закінчила мити посуд після вечері, мій чоловік Олег грав...

З життя5 хвилин ago

Подарунок на річницю, що змінив моє життя назавжди

Записки в щоденнику: Подарунок на річницю, який змінив моє життя Сьогодні Марія довго дивилася у дзеркало. Виглядала вона ідеально —...

З життя14 хвилин ago

Кулон, що змінив усе: як дружина повернула чоловіка до життя

Однієї кулон змінив усе: як дружина повернула чоловіка до життя — Любий, я сьогодні заскочу до Оксани, — промовила Мар’яна,...

З життя14 хвилин ago

Новий шанс життя після гніву, який я не могла більше терпіти

Я не могла більше терпіти його гнів, але життя подарувало мені новий шанс Вечір у нашій київській квартирі був таким...

З життя51 хвилина ago

Подарунок на річницю, що змінив усе моє життя

Подарунок на річницю, який перевернув моє життя Дар’я уважно розглядала своє відображення у дзеркалі. Сьогодні вона була особливо гарна: акуратно...

З життя1 годину ago

Чому ти ненавидиш того, хто дбає про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Вінницею перетворилося на безкінечний жах. Я, Оксана, вже багато років живу під одним дахом...

З життя1 годину ago

Мій син покинув сім’ю заради іншої жінки, і я не можу це пробачити.

Моє сердце болить від сорому й жалю за свого сина. П’ять років тому мій син, Тарас, зруйнував свою сім’ю, зрадивши...