Connect with us

З життя

Он оказался не тем, кем казался…

Published

on

Было это давно, в те времена, когда Москва ещё не знала такого шума и суеты…

– Родители приедут в выходные, – сказала Татьяна, стараясь говорить как можно непринуждённее. – Они очень хотят с тобой познакомиться.

Иван, размазывавший в тот момент малиновое варенье по куску хлеба, замер. Медленно положил нож.

– Отлично, – ответил он, выдавливая улыбку. – Я… тоже рад. Очень.

Но Таня знала его слишком хорошо. Сразу заметила, как напряглись его плечи, как он не смотрит ей в глаза.

– Ваня, всё будет хорошо. Они тебя примут, – мягко сказала она, беря его за руку.

Он усмехнулся, но в глазах читались тревога и неуверенность.

– Танюша, твои родители – люди интеллигентные, воспитанные… А я… Ну, посмотри на меня: борода, татухи, серьга в ухе. Для них я – кошмар в квадрате.

– Для меня ты – самый добрый человек на свете, – твёрдо ответила Татьяна. – И они это увидят. Уверена.

Неделя пролетела в хлопотах. Таня наводила порядок в квартире, перебирала мамины рецепты, гладила скатерти. Иван молча помогал: вешал шторы, покупал цветы, но по вечерам выходил на балкон курить, погружённый в свои думы.

И вот настал тот день. Таня нервно поправляла полотенца на кухне, переставляла тарелки. Иван, в белой рубашке с подвёрнутыми рукавами, стоял у зеркала и приглаживал непослушные волосы.

Раздался звонок домофона.

– Я открою, – выдохнул он и вышел в прихожую.

На пороге стояли её родители – Ольга Сергеевна и Дмитрий Иванович. Мать смотрела на Ивана так, будто перед ней материализовался бандит из криминальной хроники. Отец хмуро водил взглядом от татуировок на его руках до кольца в ухе.

– Здравствуйте, – ровно сказал Иван, протягивая руку. – Меня зовут Иван. Очень приятно.

Отец после паузы пожал её, коротко кивнув. Ольга Сергеевна, чувствуя напряжение, первая собралась:

– Ну что, проходите. Танюша нас ждёт?

Татьяна вышла из кухни с натянутой улыбкой, крепко обняла родителей, потом взяла Ивана за руку и повела всех к столу.

Ужин тянулся в тяжёлом молчании. Мать разглядывала Ивана, словно пытаясь разгадать кроссворд. Отец задавал чёткие, сухие вопросы: кем работает, как долго встречаются, где его семья?

Когда Иван упомянул, что он ветеринар, мать приподняла бровь:

– Ветеринар? Неожиданно. По внешности не скажешь…

Он лишь кивнул:

– Да, мне часто такое говорят. Но татуировки – это не приговор.

Паузу прервал отец:

– А почему именно животные?

Иван глубоко вдохнул:

– В детстве подобрал сбитого пса. Он был почти при смерти. Мы с матерью отвезли его в клинику. Тогда я первый раз увидел, как врач борется за того, кто даже не может сказать, где болит… Это и решило всё.

Дмитрий Иванович вдруг смягчился. Стал расспрашивать о случаях из работы, рассказал, как сам когда-то вытаскивал кота из подвала.

К концу вечера атмосфера потеплела. Иван рассказывал, как звери чувствуют доброту, как выхаживает тех, от кого другие отказались.

Когда родители собрались уходить, Ольга Сергеевна неожиданно обняла его.

– Спасибо за искренность, – тихо сказала она. – Я была… не права.

Дмитрий Иванович пожал ему руку уже крепче:

– Береги мою девочку. Она у нас одна.

Когда дверь закрылась, Иван облегчённо выдохнул:

– Думал, твоя мама сейчас начнёт креститься и окроплять меня святой водой.

Таня рассмеялась и прижалась к нему:

– А я знала, что они тебя полюбят. Потому что ты – самый лучший.

Они стояли, обнявшись, а на подоконнике мирно сопел рыжий котёнок – тот самый, которого Иван когда-то спас.

– Всё же… как странно устроена жизнь, – прошептал он. – Если бы не ты, не этот малыш, мы бы, может, даже не встретились…

– А теперь у нас есть целая история для будущих внуков, – улыбнулась Татьяна.

– И родители, которые меня не прокляли, – добавил он.

И оба рассмеялись – легко, искренне, понимая, что настоящее счастье – это когда тебя принимают таким, какой ты есть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три − два =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Перший крок — найскладніший

Перший блин комом Маринка була гарненькою дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираєм,...

З життя36 хвилин ago

Я прагну повернутися

Ганна завжди прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні внутрішні годинники. Вставала, вмивалася і готувала сніданок. Коли...

З життя2 години ago

Того літнього дня на річці…

Того літа на річці… Родина Варі була дружною. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї народилася сестра Олеся. Роль...

З життя3 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя4 години ago

Чекаючи на мене

Ось адаптована історія: Почекай мене Микита вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря інше...

З життя5 години ago

Розлучення? Я вибираю тата!

Чи ви розлучаєтеся? Я залишуся з татом Марійка давно відчувала, що їхні стосунки з Богданом дали тріщину. Відчуття охололи, любов...

З життя5 години ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя7 години ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...