Connect with us

З життя

Невестка запретила видеться с внуком из-за отказа нянчить её сына

Published

on

Сегодня запись в дневнике будет тяжёлой. Мне, Василию Петровичу, уже за шестьдесят, а я не могу понять, как так вышло, что родные люди стали чужими. Всё началось с того, что невестка отрезала мне дорогу к внуку — лишь потому, что я не согласился нянчиться с её неугомонным сыном от первого брака.

Мой сын, Дмитрий, женился поздно, в тридцать два. Женился на Алине — тихой, скромной с виду девушке, но с ребёнком на руках. Первое впечатление было хорошим: ну, есть ребёнок — не беда, главное, чтобы Дмитрий был счастлив.

Когда Алина забеременела, врачи сразу сказали — будет сложно. Почти все девять месяцев она провела в больнице, а её старший сын, Ваня, то у отца жил, то у бабушки. Я не лез, не предлагал помощь — не звали, значит, не нуждались. Внука, Павлика, я увидел только через полгода после его рождения. До этого звонил, спрашивал, как малыш, как Алина. Отвечали вежливо, но без души.

Когда приехал с подарками — и Павлику, и Ване — Алина приняла их сухо. Ваня даже спасибо не сказал. Ладно, подумал, может, стеснительный. На прощание сказал: «Если что — звоните».

Через пару недель Алина позвонила. Зуб разболелся, а помочь некому. Попросила посидеть с детьми. Я согласилась. Приехал — вроде всё нормально, только Ваня сразу дал понять: ему я не указ. Игнорировал, не слушался, а потом полез в мою сумку. Сделал замечание — в ответ услышал: «Это мой дом! Что хочу, то и делаю!» — и пнул меня. Попытался урезонить — он убежал, вернулся с водяным пистолетом и давай поливать мне в лицо. Терпение лопнуло. Отобрал пистолет, строго поговорил.

Потом Алина попросила накормить его. Поставил суп — он начал плеваться, размазывать по столу. Не от капризов удивился, а от полного беспредела. Ни стыда, ни страха. Когда Алина вернулась, спросил прямо: «У Вани всё в порядке с головой?»

Она посмотрела на меня, будто я ненормальный, и холодно ответила: «С ним всё хорошо». Я сказал, что больше с ним оставаться не буду — бьёт, обливает, вещи чужие трогает. Алина фыркнула: «Надо было подход найти!»

Ушёл. Алина перестала звонить. Спросил у Дмитрия, когда внука увижу — он замялся, потом: «Поговори с Алиной». Передал трубку. Она разговаривать отказалась. Через сына сказала, что «не будет меня грузить общением с невоспитанным ребёнком».

Дмитрий выслушал мою версию. Но, видимо, Алина уже вложила в него своё. Сказал: «Надо подумать» — и пропал.

Теперь я, дед, лишён права видеть внука. Всё потому, что не стал терпеть хамство чужого ребёнка. Если бы Алина хоть раз объяснила ему, что взрослых бить нельзя, что в чужие вещи лезть — недопустимо, может, и не было бы этой вражды. Но вместо этого — молчание.

Я не хотел ссоры. Но и гнуть спину перед наглостью не собираюсь. Я отец. Я дед. И хоть каплю уважения заслуживаю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 3 =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Того літнього дня на річці…

Того літа на річці… Родина Варі була дружною. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї народилася сестра Олеся. Роль...

З життя2 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя3 години ago

Чекаючи на мене

Ось адаптована історія: Почекай мене Микита вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря інше...

З життя4 години ago

Розлучення? Я вибираю тата!

Чи ви розлучаєтеся? Я залишуся з татом Марійка давно відчувала, що їхні стосунки з Богданом дали тріщину. Відчуття охололи, любов...

З життя5 години ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя6 години ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...

З життя7 години ago

Привіт! Я був впевнений, що наша зустріч неминуча…

Минуло вже років з тих пір… Рік тому Дмитро їхав додому з роботи та раптом побачив її. Поки шукав розворот,...

З життя8 години ago

Повернись до мене…

Ори так до мене… Соломія ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і завжди заздрила худим однокласницям. Скільки вона...