Connect with us

З життя

Лишь средство до поры, в нужде вспомнят.

Published

on

Ты просто удобный. Пока нужен — тебя держат, а как отпала надобность — выбросят.

Дмитрий подъехал за женой к тёще — забирать после очередной «лёгкой размолвки». Припарковался у старой хрущёвки, поправил пиджак и направился к подъезду. Уже почти дошёл до двери, как вдруг заметил чей-то силуэт у окна на первом этаже. Сердце ёкнуло.

— Мам? Ты чего тут? — растерялся он, узнав мать.

— Тихо, — шёпотом ответила Галина Петровна, — подойди-ка сюда.

— В чём дело? — нахмурился Дмитрий.

— Подойди и послушай сама, — кивнула она в сторону приоткрытого окна.

Из квартиры тёщи доносились голоса. Говорили громко, без стеснения. Это были Светлана — его жена — и её мать.

— Мам, ты бы видела их рожи! Особенно эта — слюни распустила, «ой, я виновата, не доглядела!» — Светка захихикала. — Всё как задумано. А мой Димочка — золото: чуть пискни — сразу мчится спасать. Даже в больницу повёз. Я ж знала, если не припугну его этой «беременностью», так он и годами будет тянуть с предложением.

— Света… ну это же как-то некрасиво, — неуверенно пробормотала мать.

— Да брось, мам! Главное — выбить у него эту трёшку в центре. Ты ж знаешь, какая там цена за квадрат. Я уже намекнула — надо съезжаться, раз скоро ребёнок. А там как-нибудь под шумок и стариков подвинем. Он же не из тех, кто скандалит. Его можно тихонько вести, куда надо. Как мне удобно.

Дмитрий стоял, будто ему в грудь ледяной глыбой въехали. Каждое слово впивалось в сознание, а ноги будто приросли к асфальту. Рядом мать сжала его руку.

— Слышал? — еле слышно спросила она.

Он кивнул. Лицо побелело, как мел.

— Пошли.

Они поднялись в квартиру. Дмитрий резко нажал на звонок. Дверь открыла Светлана, вся в улыбках — видно, ещё не отошла от своего триумфа.

— Родной! Ты чего так рано? — скривила губы в наигранной радости.

— Не трать слова. Вещи соберёшь — я за ними заеду, — ровно сказал он. — А завтра подаю на развод.

— Что?.. Ты сбрендил? С чего вдруг?

— Потому что всё услышал. И про «беременность», и про квартиру, и про то, какой я удобный. Спасибо, что быстро раскрыла карты.

Светлана попыталась что-то вякнуть, но язык будто прилип к нёбу.

Галина Петровна лишь бросила в сторону бывшей невестки:

— А я-то себя корила. Думала — не смогла к тебе подход найти. А выходит, сердце матери не обманешь. Просто не хотела верить.

Они ушли. Дмитрий не оглядывался. В груди стало легче — будто сбросил мешок с камнями, который таскал годами. Шёл молча, а рядом мать — впервые за долгое время — тоже не лезла с советами, лишь крепко сжимала его ладонь. Немое понимание, которое значило больше, чем все слова на свете.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Їй Сказали, Що Вона Не Може Брати Участь у Церемонії… Але Вона Стала Зіркою Події

День мав бути ідеальним. Сонце лагідно просвічувало через дерева, заливаючи золотим відтінком ретельно розставлені стільці та квітучі арки. Соломія поправила...

З життя2 години ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя3 години ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя4 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя4 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя5 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя6 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя7 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...