Connect with us

З життя

ДИВОВИЖНЕ ЩАСТЯ

Published

on

ЩАСЛИВИЙ ВИПАДОК

—Мамо, залишився останній шанс мати дитину — ЕКЗ. Ми з Кирилом все вирішили. Відмовити нас не вийде. Приймай це, — промовила Соломія, наче видихнула весь біль.

—ЕКЗ? Тобто, в мене буде штучний онук чи онука «з пробірки»? — я не могла повірити власній доньці.

—Назви це як хочеш. Завтра починаємо процедури. Всі аналізи готові. Лікарі попередили — шлях буде довгим і важким. Гарантій немає. Прошу, мамо, тримайся, — Соломія глибоко зітхнула.

Я не знайшла слів у відповідь. А треба було підтримати, дати надію, принаймні — не заважати.

Розмова відбулася по телефону. Зрозуміло, Соломії було важко говорити віч-на-віч — тема болюча.

Перший раз вона вийшла заміж за друга дитинства Олега. Кохалися, немов у казці. Так їй здавалося. Але на весіллі, прямо в ресторані, п’яний молодий завалився в обійми свідка. Соломія знайшла їх у «романтичній» обстановці — брудній комірці.

Олег, побачивши наречений, лепетав щось незрозуміле, а свідок, схопивши сукню, втекла, прикриваючи прозорим серпанком те, що не планувала показувати.

Соломія подала на розлучення. Ми з чоловіком умовляли її не рішати наспіх:

—Сонечко, не спіши. Хто знає, що злюдина в стані сп’яніння витворяє? Можливо, та свідка сама його до комірки затягнула. Він же хлопець як на підбір — ось і зайшла за заборонене. Пробач йому. У вас все попереду.

—Ні, мамо. Не пробачу. Олег вжалив — так вжалив. Болісно. Але я не хочу починати життя зі зради й брехні. Дякувати Богу, що це трапилося на весіллі. Менше страждань, — вона була непохитна.

Олег благав, каявся, але даремно.

…Через кілька місяців виявилося, що донька вагітна від нього. Соломія тихо, без мого знання, позбулася дитини.

…Час минав. До Соломії залицявся Кирило, до речі — найкращий друг Олега. Він давно кохав її, але не наважувався перейти дорогу другові. А тут такий шанс.

Соломія тримала оборону три роки. Кирило не відступав. Нарешті вона здалася:

—Кириле, твоя пропозиція ще актуальна?

—Боже, Сонечко! Ти зголісся? — він поцілував її руку.

Вона кивнула.

Кирило влаштуваІ тепер, коли Марися грала у дворі з іншими дітьми, ніхто вже не пам’ятав про те, як вона з’явилася на світ — адже щастя не буває штучним, воно або є, або його нема.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Did Your Mother Just Assume I’m Her Personal Maid?” – Wife Draws the Line at Mother-in-Law’s Demands

**Diary Entry A Moment of Clarity** There comes a point when patience simply snapslike a thread pulled too tight. Mine...

З життя1 годину ago

A Sweet Treat on Someone Else’s Dime

A Slice of Someone Elses Pie “Put your hand on your heartmy blood pressures all over the place. The doctor...

З життя2 години ago

My Stepson Challenged That Saying: Only Real Mothers Get to Sit Up Front!

**Diary Entry** I never thought Id be the one to challenge that sayingthat only *real* mothers belong in the front...

З життя2 години ago

Already Someone New? The Neighbours Whispered, ‘Galina Should Have Thought What People Might Say,’ When They Spotted a Man in the Widow’s Garden.

Already another one? *What will people say?* the neighbors whispered when they spotted a man in the widows yard. In...

З життя3 години ago

Did Your Mother Really Think I Was Her Maid?” – Wife Stands Her Ground Against Mother-in-Law’s Demands

There comes a time when patience wears thin, like a thread stretched to breaking. That moment came for me on...

З життя3 години ago

If You Think I Do Nothing for You, Try Living Without Me!” — Wife Finally Loses Her Cool

“If you think I do nothing for you, try living without me!” Charlotte snapped. That evening, the silence in the...

З життя3 години ago

Turn On the Girl

“Hey, you ever think, Tasha, that when things get complicated, the answer might be simpler than we make it? Like,...

З життя4 години ago

I Never Loved My Wife and Always Told Her So: It’s Not Her Fault — We’ve Been Living Comfortably

I Never Loved My Wife, and I Always Told Her So: It Wasnt Her Fault We Lived Well Enough I...