Connect with us

З життя

І знайдеш там, де й не шукав

Published

on

У сні, де знаходиш те, чого не шукаєш

Після святкування юбілею пятдесят років, Оксана вирішила взяти відпустку на початку травня, щоб без поспіху, як це буває у вихідні, встигнути з усім на дачі. Тарас теж наполягав.

Звичайно, переїжджаємо з тобою на дачу, будеш копатися не поспішаючи, а я після роботи приїжджатиму на вихідні.

В принципі ти маєш рацію, все одно не їдемо цього року до моря, і так витратилися на ювілей у ресторані. А як гарно пройшов мій ювілей, так, Тарасе? Дякую тобі, якби не ти говорила Оксана.

Настав відпустковий час, вона збирала на дачу речі, розсаду, чекала на чоловіка, і ось він приїхав:

Ну, я готова, виноси в машину все й завантажуй, там повечеряємо, я взяла їжу в контейнерах.

Поки їхали до дачі, Тарас раптом сказав:

Це добре ми з тобою придумали щодо дачі, але я тобі не зможу допомогти як слід, мене несподівано відправляють у відрядження.

Надовго, Тарасе?

На два тижні, але обіцяю при першій нагоді приїхати й допомогти тобі. У сусіднє місто відправляє мене шеф.

Оксана до своїх пятдесяти років досягла всього, що потрібно для забезпеченого життя. Гарний чоловік, стабільні стосунки, дорослі й самостійні діти. Все, як у людей велика квартира, хороша машина, дача, гідна робота з пристойною зарплатою.

А ще завжди поруч найкраща подруга Марія, з якою ділилася абсолютно всім. З дитинства разом вчилися, потім вступили до одного інституту й тепер працювали в одному офісі вже багато років. Марія була яскравою й жвавою, часто міняла чоловіків, але в особистому житті їй не щастило. Швидко наставало розчарування.

Колись не пощастило їй одразу після школи, коли виявилося, що вона вагітна від однокласника.

Маріє, їдемо з тобою до лікарні, наполягла мати, побачивши стан доньки, терміново позбавляємося від цього Тобі вступати до інституту й вчитися далі, а не звязувати себе по руках і ногах.

Мати все зробила тихо, за знайомством, щоб ніхто нічого не дізнався. Після закінчення школи Марія вступила до інституту. Але наслідки після аборту далися взнаки більше дітей не було.

Марія двічі виходила заміж. З першим чоловіком жили тихо й спокійно, але ця тиша її засмоктувала. Не подобалося їй таке життя. Яскрава й симпатична жінка не втрималася й двічі зрадила чоловікові. Сама й зізналася, а той подав на розлучення.

Маріє, ну я тебе не розумію, чим тобі не чоловік Ігор, інтелігентний, розумний? Ну так, багато працює, але ж для тебе старався, дивувалася Оксана.

Ой, нудно з ним, та не переживай, подруго, буде й на моїй вулиці свято.

Потім ще раз вийшла заміж за красунчика, познайомилася з Русланом на концерті, він співав, вона його помітила, потім підійшла. Але вже й він звернув увагу на ефектну жінку. Зачарував її своїм вокалом.

Марійко, ти моя муза, співаю тільки для тебе.

Його веселе життя подобалося Марії постійні банкети, де вона завжди була присутня, алкоголь, жінки й чоловіки. А потім і вихідні Руслан проводив поза домом, але вже без неї. Повертався пяним, вона терпіла, трималася. Але одного разу справа дійшла до рукоприкладства він підняв на неї руку. Марія швидко зібрала речі й пішла від нього. Засумувала.

Оксана заспокоювала:

Маріє, не там ти шукаєш чоловіків, потрібно спокійного й гідного обирати, а ти

Оксана за своє сімейне щастя й благополуччя відчувала перед подругою провину, навіть намагалася знайомити її з чоловіками. Але Марії вони швидко набридали. Отак до пятдесяти років вона жила одна, але була життєрадісна, не сумувала. Бували, звичайно, цікаві романи, але все це тривало недовго.

Тарас із Оксаною розвантажили речі, дещо розклали в домі. А вранці чоловік поїхав додому треба було зібратися у відрядження. Зранку вона зайнялася генеральним прибиранням, адже тут житиме місяць, вирішила провести всю відпустку на природі, раділа. До обіду все закінчила, поглядала у вікно, але сусідки Ганни не бачила. Хоча знала, що сусідка живе в будинку, як тільки сходить сніг.

Зате, пройшовши за кут будинку, щоб прибрати в лазні, за

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 2 =

Також цікаво:

З життя10 години ago

She fed two orphans a warm meal — fifteen years later, a Rolls‑Royce idled at her doorstep.

It was the coldest morning wed had in ages, the sort of bitter chill that makes you think the world...

З життя11 години ago

When are you finally going to tie the knot, Mary?

Are you planning to move out, Poppy? Susan leans against the kitchen doorway, a mug of tea in her hand,...

З життя12 години ago

A millionaire reunites with his childhood sweetheart, now begging alongside his twin daughters — What he does next is unbelievable…

Logan stood motionless as the city around him pressed on, its relentless rhythm unchanged, while he stared at the face...

З життя13 години ago

UnlovelyShe stared at the cracked mirror, realizing that even the most unlovely reflections held a hidden spark of hope.

A burst a deafening crack darkness more darkness At last the gloom began to loosen. A voice floated in: Mrs....

З життя14 години ago

DaughterShe stepped out onto the rain‑slick streets, clutching the crumpled letter that promised the secret her mother had kept for decades.

Tom, its a girl, 3.5kg! Galina exclaims into the receiver, her voice bubbling with joy. I stand beneath the windows...

З життя15 години ago

A penniless bloke rescues a drowning girlHe held her close as they swam to shore, where the sunrise painted their newfound bond in golden light.

**Diary 12April** I had just slipped my meagre evening catch into a wicker basket and was making my way down...

З життя16 години ago

Barefoot Girl Selling Flowers Outside the CaféWhen a weary businessman stopped to purchase a single bright red rose, their brief, shy smile exchanged across the bustling street sparked an unexpected, lingering longing.

I was lateagain, late for the meeting with the restaurants manager that would seal the details of my wedding a...

З життя17 години ago

At my husband’s funeral, a silver‑haired stranger leaned in and whispered, “Now we’re free.” It was the man I loved at twenty, the one destiny had torn apart.

The earth reeked of grief and dampness. Every stone I tossed onto the lid of a coffin seemed to thud...