З життя
Одержимість: тривожна історія невгамовного привида
НАДІЯ
У жіночому колективі завжди знайдеться місце для пліток. А, як відомо, язик у пліткарки довший за драбину. В одному дитячому садку часто обговорювали особисте життя виховательки Любки. Для молодої жінки це були різні речі. Любка, здавалося, із задоволенням дарувала привід для пересудів.
У неї завжди було повно шанувальників. Щойно в садочку зявлявся сантехнік, тесляр чи маляр, Любка, забувши про свої обовязки, мчала «допомагати» майстру. Хоча далі відвертого флірту та обіцяючих усмішок справа не йшла, усі були впевнені у Любки «рильце в пуху».
Вона щебетала без упину, опиняючись серед чоловіків. Навіть із сторожем Івановичем, який ось-ось піде на пенсію, вела себе мило та жартівливо.
Їй подобалося «купатися» в компліментах, відчувати себе неперевершеною серед колег. А треба зауважити, Любка була одружена та виховувала семирічну доньку Оленку. Але ці обставини її анітрохи не бентежили.
Чоловік Тарас души не чаяв у своїй Любці. Пилинки з неї здував. Він здогадувався про невинні забави дружини. «Ну що ж, якщо жінка гарна Їй важко не реагувати на увагу наздрібних чоловіків. Зате Любонька мені вірна дружина», заспокоював себе Тарас.
Наївний. Тим більше, Любка запевняла чоловіка у своїй безмежній любові.
Вона виходила заміж за наполяганням матері. Та казала, що з податливого Тараса можна «ліпити» ідеального чоловіка. Так воно й вийшло. Тарас був чудовим фахівцем з електрики. Часто їздив у відрядження на різні обєкти. Повертаючись, засипав Любку й доньку незвичайними подарунками, а весь вільний час присвячував родині. Але чогось Любці у цьому тихому та затишному шлюбі бракувало. Пристрасті? Буйства почуттів?
І ось одного разу Любка закохалася до непритомності. Все почалося з того, що Івановича несподівано відправили на пенсію. А сторожем у садок влаштували сина завідувачки. Богдан навчався на четвертому курсі медінституту, готувався стати стоматологом.
Завідувачка дитячим садком Надія Петрівна вирішила підтримати сина-студента матеріально, тому запропонувала йому працювати вночі. Богдан одразу погодився. Зайва гривня ніколи не завадить. Та й кохану дівчину можна буде в кіно сводити й морозивом пригостити
Хоч дівчини поки що й не було. У такого перспективного юнака (майбутнього лікаря!) вона неодмінно зявиться.
І щойно Богдан приступив до роботи, Любка не втрималася й заглянула до нього у сторожку.
Справа була в зимовий вечір. Усіх дітей розібрали батьки. Любка без запрошення зайшла до сторож
She fed two orphans a warm meal — fifteen years later, a Rolls‑Royce idled at her doorstep.
It was the coldest morning wed had in ages, the sort of bitter chill that makes you think the world...
When are you finally going to tie the knot, Mary?
Are you planning to move out, Poppy? Susan leans against the kitchen doorway, a mug of tea in her hand,...
A millionaire reunites with his childhood sweetheart, now begging alongside his twin daughters — What he does next is unbelievable…
Logan stood motionless as the city around him pressed on, its relentless rhythm unchanged, while he stared at the face...
UnlovelyShe stared at the cracked mirror, realizing that even the most unlovely reflections held a hidden spark of hope.
A burst a deafening crack darkness more darkness At last the gloom began to loosen. A voice floated in: Mrs....
DaughterShe stepped out onto the rain‑slick streets, clutching the crumpled letter that promised the secret her mother had kept for decades.
Tom, its a girl, 3.5kg! Galina exclaims into the receiver, her voice bubbling with joy. I stand beneath the windows...
A penniless bloke rescues a drowning girlHe held her close as they swam to shore, where the sunrise painted their newfound bond in golden light.
**Diary 12April** I had just slipped my meagre evening catch into a wicker basket and was making my way down...
Barefoot Girl Selling Flowers Outside the CaféWhen a weary businessman stopped to purchase a single bright red rose, their brief, shy smile exchanged across the bustling street sparked an unexpected, lingering longing.
I was lateagain, late for the meeting with the restaurants manager that would seal the details of my wedding a...
At my husband’s funeral, a silver‑haired stranger leaned in and whispered, “Now we’re free.” It was the man I loved at twenty, the one destiny had torn apart.
The earth reeked of grief and dampness. Every stone I tossed onto the lid of a coffin seemed to thud...