Перед смертю свекруха розкрила невістці страшну таємницю, яка кардинально змінила її життя…

Перед смертю свекруха розкрила невістці страшну таємницю, що назавжди змінила її долю…
Аліночко, мушу відкрити душу… Відчуваю, що мій час спливає. Ти маєш дізнатися правду, навіть якщо зненавидиш мене, почала свекруха, стискаючи руку Аліни.
Алина застигла. Коли вона встигла стати для неї «Аліночкою»? Зазвичай свекруха кликала її «гадюкою», «відьмою» чи ще якимсь образливим словом. А тепер раптом «Аліночко». Має бути, правда, що перед смертю людина міняється. Можливо, це сталося з Марією Вікторівною. Алина працювала медсестрою в лікарні, куди її колишня свекруха потрапила з інфарктом. Оцінити небезпеку вона не могла не лікар, але шепотілися, що шансів майже нема. З колишнім чоловіком Алина так і не зустрілася: чи не відвідував матір, чи їхні шляхи просто не перетнулися. Та й говорити було ні про що… Він колись завдав їй такий біль, що вона навіть бачити його не хотіла. Все почалося, коли настав час пологів. Чоловік не тішився батьківству, бурчав, що вони ще не встали на ноги, а тепер йому самому доведеться тягнути сім’ю. Алина обіцяла знайти додаткову роботу, але, мабуть, дитина була нікому не потрібна навіть свекруха косила погляди й казала, що Алина квапиться.
Коли Алина потрапила до лікарні, лікарі вирішили робити кесарів, хоча раніше не було показань. Вона дзвонила свекрусі, яка очолювала пологове, сподіваючись на допомогу. Але Марія Вікторівна не взяла трубку. Після наркозу Алині сказали, що дівчинка померла ще в утробі. Це був найжахливіший день у її житті. Вона мріяла піти за своєю Катенькою. Стосунки з чоловіком розвалилися. Він звинувачував її у втраті дитини, а свекруха підливала оливи до вогню. Усе закінчилося розлученням, де винною була Алина.
Тепер Марія Вікторівна лежала в лікарні, де Алина працювала. Сина не було. Як і його нової дружини. Схоже, рідні від неї відвернулися.
Не кажіть дурниць! Ви видужаєте! намагалася втішити її Алина, але та лише махнула рукою.
Нічого вже не буде добре… Ти й сама це розумієш… Але ти хороша жінка. Шкода, що я не побачила цього відразу й підтримала сина, коли він покинув тебе. Ти маєш знати, Аліночко, що кесарів тобі зробили не просто так… Серце Алини стиснулося. Вона здогадувалася, але почути це було нестерпно. І твоя дитина не померла. Її підмінили на мертво. А твою донечку, мою онуку… Віддали на усиновлення в багату сім’ю.
У вухах задзвеніло. Ноги підкошилися. Вона дивилася на свекруху і бачила не хвору жінку, а чудовисько…
Чому? прошепотіла Алина, голос був глухим.
Андрій не хотів дітей. Ти знала… Він лише будував кар’єру, мав великі надії. Тепер він досяг успіху, а дитина заважала б. Він боявся аліментів після розлучення… Він умовив мене позбутися дитини, віддати її й переконати тебе, що вона померла. Я робила все заради сина… Але тепер, дивлячись у вічі смерті, розумію, який тягар несу. Ти пробачиш мене?
Як ви могли?.. Де моя донька? видихала Алина, кожне слово давалося з болем.
У тумбочці… Там блокнот… Адрес… голос свекрухи був слабким. Але нічого не змінити. Він… дуже впливовий. Не віддасть її…
Побачимо! Алина схопила блокнот і вибігла, не озираючись.
Вона не могла дихати. Пять з половиною років! Її донька була жива…
Дорога промайнула як у тумані. Перед нею великий особняк. Із глибини подвіря лунав дитячий сміх.
Ви влаштуватися нянею? спитав чоловік біля дверей.
Нянею? Алина дивилася туди, звідки йшов голос.
Сергію? тихо спитала вона. Він кивнув. Я прийшла за донькою…
Чоловік зблід. Його погляд став холодним. Він слухав її історію, а потім різко сказав:
Я не віддам вам доньку. Катенька моє життя.
*Катенька…*
Дозвольте мені бути поруч, благала Алина.
Сергій погодився, але з умовами: вона ніколи не розкаже Каті правду, пройти ДНК-тест і консультацію психолога.
Коли все підтвердилося, Алина стала нянею. Вона стримувалася, не називала Катю донечкою, не обіймала так, як хотілося.
Минуло вісім місяців. Сергій помічав, як Катя тягнеться до Алини, і поступово відтанув. Він запрошував її на прогулянки.
На День народження Алини Катя несміливо подарувала їй коробочку:
Тато сказав правду… Ти моя мамо, яка зійшла з небес.
Алина замерла.
Але мама і тато мають бути одружені, так? додала Катя. Тато хоче на тебе одружитися! Ти згодишся?
Сльози покатилися з очей Алини. Вона притиснула доньку до себе.
Буду, прошепотіла вона.
Сергій обійняв їх обох. І Алина зрозуміла: її життя нарешті наповниАлина обійняла їх міцно, усміхаючись крізь сльози, і зрозуміла, що її довгі пошуки щастя нарешті завершилися.