Connect with us

З життя

Богдан найняв авто, щоб привезти дружину з лікарні, і разом із сусідом занесли її в дім. «Все буде добре, – втішав він її, – просто живи. Хоч сиди та поговори зі мною. Просто живи. А я все зроблю. Тільки не залишай мене, моя рідненька…!»

Published

on

Богдан, коли виписали дружину з лікарні, підняв старенький «ВАЗ» і разом із сусідом заніс її до хати.
«Все буде гаразд, втішав він, ти тільки живи, сидіши й балакатимеш зі мною. Я все підпишу, а ти не залишай мене, моя голубко!»

Надія, у свої 35ти, думала, що жіночого щастя вже не спізниш, проте доля мала інші плани. Вони зустрілися, коли обом майже сорок. Богдан вже три роки вдів, а Надія ніколи не була в шлюбі, хоча в молодості мала хлопця чорнобривого Олега, який обіцяв одружитися, а виявився одружений у великому місті. Олегова, коли дізналася про це, сама прийшла до Надії просити не розбивати чужу родину. Молоденька, незріла, злякалася, але дитину все ж залишила.

Так і сталося: Надія народила Євгена, і син став її єдиною радістю. Євген виріс добре вихованим, навчився в школі, а потім вступив до економічного університету в Києві. Богдан кілька разів навідувався до Надії, пропонуючи шлюб, а жінка вагалась, хоча Богдан їй сподобався. Одного вечора Євген, трохи соромлячись, сказав мамі: «Мамо, я вже не хочу жити в цьому будинку. Дядько Богдан надійний чоловік, головне, щоб ти була щаслива».

Вони одружилися, організували скромне свято, Надія працювала в сільській бібліотеці, а Богдан агрономом. Разом вели господарство, підгодняли худобу, обробляли город, любили й поважали одне одного, хоча Бог не подарував їм спільних дітей. Сини одружилися, зявилися внуки, а на свята їхній дім наповнювався гостями, домашнім молоком, сметаною, свинячим та курячим мясом, і, звичайно, яйцями, які розкочувалися по столу.

У вечірні години, коли літнє подружжя залігало спати, кожен у думках шепотів: «Хоч би залишити цей світ першим і ніколи не відчувати самотності».

Роки йшли, і одного ранку Надія, варя борщ, впала. Богдан, пригадавши сусідів, викликав швидку допомогу. Лікарі діагностували інсульт: усі функції залишились, крім ходи. Євген з дружиною Оленкою навідалися, принесли гроші на ліки і поїхали.

Богдан з Надією, не втрачаючи гумору, продовжували щоденну рутину: чистити картоплю, перебирати квасолю, випікати хліб. У зимову пору планували, як впоратись без дров, жартуючи, що, можливо, діти заберуть їхньою зимовкою до себе.

У вихідні приїхав Євген з Оленкою. Олена, оглянувши кімнату, оголосила: «Вам, голубки, доведеться розлучитись. Ми заберемо маму наступного тижня і підготуємо кімнату». Богдан, злегка розчарований, прошепотів: «А я? Ми ж ніколи не розлучалися». Олена відповіла: «Тоді нехай син забере вас обох, бо разом вас ніхто не візьме».

Сини повернулися додому, а Богдан та Надія гірко зітхали, мріючи про сон, в якому не прокидатим, щоб не бачити цих турбот.

Наступними вихідними прийшли обидва сини, допомагали збирати речі. Богдан сидів біля ліжка Надії, згадуючи молоді роки, і заплакав. Він притулився до хворої, прошепотів:
«Пробач, Надю, що так сталося. Можливо, ми не досить доглянули дітей. Пробач, люблю тебе».

Надія хотіла доторкнутись до його щоки, та сил вже не залишилось. Богдан сховав сльози рукавом, сів у автівку і, мовчки, їхав. Син з Оленою та сусід захопили Надію, загорнули в теплу ковдру і, ніби у казці, вивели її з хати. Жінка лише посміхнулась, розуміючи символічність моменту, і вже не боролась її час добіг кінця.

Через тиждень, під осіннім сонцем, у день Покрови їхня мрія здійснилася: Надія і Богдан зустрілися в іншому світі, де немає болю, лише спокій і вічна весна.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + чотирнадцять =

Також цікаво:

UA15 хвилин ago

Мама сказала одне слово — і я перестала боятися

Коли у двері нашого будинку в Брюховичах подзвонили, я саме стояла по лікті в гарячій воді. На лівому стегні висіла...

NL21 хвилина ago

Mijn dochter had een blauw oog en stond in de keuken te schrobben terwijl haar man en schoonmoeder aan tafel zaten — ik hoefde maar één telefoonnummer te draaien

Het eerste wat ik hoorde toen ik de hal van de villa in Aerdenhout binnenstapte, was mijn zes maanden oude...

ES34 хвилини ago

Tres días en un bus y el olor a comida que casi me mata

Manejé de Nuevo Laredo a Houston una sola vez. Fue suficiente para jurar que nunca más. Desde entonces, para cualquier...

CZ41 хвилина ago

Vánoční dárek, který nebyl pro mě

Ve tři čtvrtě na dvanáct, na Štědrý den, mi na telefon přišla fotka. Děti konečně usnuly — Natálka s horečkou,...

PL55 хвилин ago

Trzy minuty do Wigilii

Kiedy otworzyła tamto zdjęcie, było jedenaście minut przed północą. Kinga nawet nie miała siły zdjąć mokrego ręcznika z ramienia —...

HE56 хвилин ago

שרשרת הזהב

שלושים ואחת בדצמבר, אחת־עשרה וארבעים בלילה. ירד גשם דק על חיפה, כזה שמרטיב עד העצם בלי רעש. התאומים בערו מחום...

HU1 годину ago

Visszaadom a kulcsot

Huszonharmadika volt, este fél tizenkettő. Odakint nyirkos decemberi szél rázta a csupasz diófa ágait, a soproni hegyoldal csendes utcáján már...

LT1 годину ago

Paskutinis sapnas prieš aušrą

Nuotrauka atėjo be penkiolikos vidurnaktį. Ne žinutė, ne skambutis — tiesiog nuotrauka. Tame ekrano švytėjime, kol lauke už Žvėryno tilto...