Мені дісталася негарна: історія про те, як я знайшла красу в собі

**Щоденник**

Спалах Гуркіт Темрява Темрява
Нарешті, темрява почала розсіюватися. Донісся голос:
Віро Володимирівно, це рятувальник, у них там щось вибухнуло.

Крізь біль я відчув дотик руки до шиї. Спробував розплющити очі ледве вдалося. Перед очима мерехтіли кулон у вигляді прямокутника з викарбуваними знаками зодіаку Очі жінки у білому халаті
До операційної! пролунав голос прямо біля мене.

Батьки повернулися з роботи. Мати одразу кинулася на кухню, зазирнувши до кімнати, де син робив уроки. Дмитро, зайшовши, одразу помітив, що син не в гуморі.
Толю, що трапилося? батько потер його по голові.
Нічого, буркнув хлопчик, четвертокласник.
Ну, давай, кажи!
Скоро Восьме березня. Вчителька сьогодні затримала нас і сказала, що ми мусимо дівчаткам подарунки приготувати.
Ну, і в чому проблема? усміхнувся батько.
У нас хлопців і дівчат порівну. Вона розподілила, хто кому дарує, син важко зітхнув. Мені дісталася негарна, Вірка Єрофєєва.
Усі дівчата хочуть подарунок на Восьме березня, і негарні теж, батько намагався говорити з сином, як із дорослим. А як вона розподіляла? За алфавітом?
Ні, за знаками зодіаку!
Це як? Дмитро не втримався і знову усміхнувся.
За сумісністю. Вірка Діва, а Дівам найбільше підходить Телець. А я якраз Телець.
Це ж добре, якщо підходите! Виростеш, може ще й закохаєшся.
Батько не витримав і засміявся. У кімнату миттю залетіла мати:
Що у вас там відбувається?
Лено, іди на кухню, обличчя батька стало суворим. У нас із сином серйозна розмова.

Коли мати вийшла, Толя сумним голосом спитав:
Тату, і що ж мені робити?
Готувати подарунок!
Який?
Завтра на роботі я зроблю твоїй обраниці подарунок.
Тату, який ти можеш зробити подарунок? Ти ж на заводі працюєш.
Так! Але я працюю в гальванічному цеху. У нас усі види покриття металів виробляються.
Тату, я не зрозумів.
Завтра сам побачиш!

***

Наступного дня батько приніс кулон на ланцюжку у вигляді прямокутника, що здавався золотим. На одній стороні були викарбувані два знаки зодіаку Телець і Діва, а на іншій дрібними, але гарними літерами було написано:
«Моїй однокласниці Вірі на Восьме березня! Анатолій».

Ох, як же гарно виглядав цей кулон! А коли мати запакувала його у целофановий пакетик, він став виглядати взагалі неймовірно.

***

І ось сьоме березня. Вчителька не збиралася вести уроки. Спочатку школярі вручили їй подарунок. Вона довго дякувала. Потім оголосила, щоб хлопці дарували подарунки дівчатам.

Що тут почалося! Усі хлопці кинулися до своїх «обраниць». Толя теж підійшов до Віри Єрофєєвої і промовив, як навчив тато:
Віро, вітаю тебе з Восьмим березня! Можливо, колись доля поєднає Тельця й Діву.

Промовивши завчену фразу, Толя пішов на своє місце й, звісно, не помітив, як забилося серце цієї, на його думку, негарної дівчинки.

Незабаром батьки Віри переїхали в інший район, і сама Віра з пятого класу почала вчитися в іншій школі.

***

Анатолій розплющив очі. Біла стеля лікарняної палати. Спробував поворушити руками та ногами рухалася лише ліва рука.
Я де? звернувся незрозуміло до кого.

Почувся цокіт, і до його ліжка підійшов пацієнт на милицях, уважно подивився на нього і спитав:
Очухався? Ти у відділенні екстреної хірургії.
У мене руки, ноги цілі? тихо спитав Анатолій.
Начебто все на місці, повідомив той радісну звістку. Тільки забинтований ти з голови до ніг.
Це добре, якщо все ціле.

Тут підійшла медсестра і спитала:
Як почуваєшся?
Що зі мною? відповів питанням на питання Анатолій.
Твоєму життю ніщо не загрожує. Руки, ноги працюватимуть. А от шрами залишаться. Подала увімкнений телефон. Твоя мама просила подзвонити, коли прокинешся.

Сину, донісся крізь сльози материн голос.
Мамо, усе гаразд, він намагався говорити якомога бадьоріше. Кажуть, що лише невеликі шрами залишаться. Скоро випишуть.
Мені не дозволили залишитися з тобою вночі. Сину, я зараз прийду.
Мамо, не засмучуйся!

Поклав телефон біля себе, спробував посміхнутися медсестрі:
Дякую!
Ну, скоро тебе не випишуть, усміхнулася у відповідь медсестра. Тижднів три пролежиш. Точно!

Що у вас трапилося? спитав сусід по палаті, коли медсестра вийшла.
Я рятувальник. На заводі кисневі балони почали вибухати, почав згадувати Анатолій. Викликали нас. Ми прибули раніше за пожежних. Приміщення велике, всередині троє постраждалих.