На пероні станції Львів, де холодний жовтневий вітер жбурляв в обличчя колючі краплі дощу, Галина дивилася вслід віддаляючому поїзду, і її серце зжималося від досади. Вперше...
Вранці кербуд біжить уздовж будинку, в якому вона найстарша. На світовий рекорд на стометрівці йде. З розвиваючим на вітрі шиньйоном, окривавленими кулаками та в спідниці, замок...
Як за три години я поставила собаці п’ять смертельних діагнозів, посивіла, поплакала, поховала… А потім відкрилася ветеринарна клініка. Історія з щасливим кінцем. Гектор розбудив мене серед...
На вокзалі Аріна зрозуміла, що спізнилася на потяг. Рішення повернутися додому без попередження далось нелегко, і як тільки вона ступила за поріг, сльози самі потекли по...
— Ні, Марку, це не пусті претензії, — заперечила Оксана. — Якщо ти дійсно мене любиш так, як говориш, то поставишся уважно до моїх слів. Інакше...
Вечірньої пори задзвонив телефон. Я підняла слухавку і почула голос своєї доньки. – Мамо, це я, Оксана. У мене біда! Мене вигнав чоловік. Завтра зранку я...
Високо в Карпатах розбився літак. Не те щоб Гімалаї, але достатньо високо, щоб замерзнути. Та вже нікому було замерзати. Усі загинули. Всі, крім великого рудого собаки...
Літак розбився високо в горах. Вони, звісно, не були Карпатами, але досить високими, щоб замерзнути. Але замерзати було вже нікому. Усі загинули. Усі, окрім великої рудої...
На пероні Аріна почувала розпач, дивлячись на потяг, що віддалявся крізь дощові краплі, які вперто били в лице холодним жовтневим вітром. Вперше за п’ятнадцять років вона...
Вранці. Біжить старша по будинку вздовж будинку, де вона головна. На світовий рекорд у стометрівці йде. З розвиваючимся на вітрі шиньйоном, окровавленими кулаками і в спідниці,...
У мене інколи хочеться просто перед носом у родичів чоловіка захлопнути двері — їхня нахабність руйнує моє життя У невеликому...
«О, ні, Олежан, твоя мати з нами жити не буде» — я поставила чоловікові ультиматум У невеликому містечку під Вінницею,...
У маленькому містечку під Житомиром, де старі вишневі сади шепочуть спогади минулих літ, моє життя в 52 роки перекреслено зрадою,...
“Ой, ні, Олежу, твоя мама з нами жити не буде” — я поставив чоловікові ультиматум У невеликому містечку під Вінницею,...
У маленькому містечку під Житомиром, де старі яблуневі сади шепочуть історії минулих літ, моє життя у 52 роки затьмарене зрадою,...
**Щоденник Олесі Коваль** Сьогодні я зрозуміла одне: стала рабинею в родині чоловіка. У глухому селі під Житомиром, де вітер розносить...
Сегодня утром я пришёл к сыну с домашней едой в семь часов, а он хлопнул дверью у меня перед носом....
У маленькому містечку під Житомиром, де старі вишневі сади шепочуть спогади минулих літ, моє життя в 52 роки перекреслено зрадою,...
«Я весь вечер не спускала з неї очей» – моя майбутня невістка не підходить моєму синові У невеличкому містечку під...
Сьогодні я записала свої думки, бо більше не можу мовчати. Іноді хочеться просто зачинити двері перед носом у цих свахів...