Людмила закохалася ще в школі, в десятому випускному класі. Однокласник, який завжди їй подобався, після літніх канікул змужнів, змінився – став для неї принцом. І коли...
Сашко закохався ще в школі, у випускному десятому класі. Однокласник, який завжди йому подобався, після літніх канікул змужнів і змінився – здавався їй принцом. І коли...
– Дідусю, вона досі там лежить, – голос Марковни звучав жалісно, зі сльозами. Вона облокотилася на підвіконня і, уткнувшись чолом в скло, спостерігала. – Стільки часу...
– Діду, вона досі там лежить, – голос Марії Олексіївни звучав жалісно, крізь сльози. Вона сперлася на підвіконня, притуливши чоло до скла, і спостерігала. – Як...
-Діду, вона ж досі там лежить, – голос Марковни звучав співчутливо, крізь сльози. Вона сперлася на підвіконня і, втупившись чолом у скло, вела спостереження. – Скільки...
Дідусю, вона все ще лежить там, — голос Марківни був жалісливий, крізь сльози. Вона оперлася на підвіконня й, приклавши чоло до скла, спостерігала. — Скільки часу...
Дідусь, вона досі лежить, — голос Маркови був сповнений жалю крізь сльози. Вона сперлася на підвіконня і, уткнувшись чолом у скло, спостерігала. — Стільки часу вже...
– Дідусю, вона все ще там лежить, – Марківна говорила крізь сльози, дивлячись у вікно. Обперлася лобом на скло і веде спостереження. – Скільки часу вже...
Дві жінки років шістдесяти п’яти сіли на одній станції у поїзд, що прямував до столиці. Спочатку неквапливо зайшла одна, невисока білявка, а потім перед самим відправленням...
Дві жінки близько шістдесяти п’яти років сіли на одній станції в поїзд, який прямував до столиці. Спочатку виважено зайшла одна, невисока блондинка, а потім перед самим...
— Христино! Христинко, де ти блукаєш?! — голос Богдана Володимировича лунав з вітальні немов дзвін кріпчаючого вітру. — Іди швидше!...
Пізно пробачати — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ані разу більше! — Галина Миколаївна з силою вдарила слухавкою об апарат....
Стояла перед дзеркалом у святій білизні, а вірити в це все було важко. Сукня лежала достеменно – матуся три тижні...
– Не треба мені така дочка! – кричала Олена Іванівна, трясучи зім’ятим папером. – Ганебниця для цілої родини! Як тепер...
Він пішов – і став ближчим – Не смій мені тут нравощі читати! – голос Оксани лунав гостро, вона стояла...
Вечеря завершилася розлученням — Ти зовсім з глузду з’їхав? — Оксана шпурнула серветку на стіл, від чого келих з вином...
Ганна Степанівна витерла руки об фартух: — Навіть дякую не сказав. — Мамо, ну що ти знову? — Тарас кинув,...
Сьогодні знову зустріла Оксану Ігорівну біля поштових скриньок. “Маріє Кирилівно, гляньте на цю красу!” – розмахувала вона світлинами з телефону....
Ярина стоїть коло вікна на кухні, жує вчорашній хліб з маслом та дивиться у двір. Ранок сірий, дощовий, як і...
— Що ти верзеш, Соломіє?! — Богдан шпурнув на стіл папірець і стукнув долонею по стільниці. — Яка ще експертиза?...