Connect with us

Бондаренко Марія

Stories By Бондаренко Марія

Title

З життя48 хвилин ago

Майже досконало — але тільки майже

Майже добре — але лише майже — Ти знову затримуєшся? — голос Дмитра в телефоні звучав так, ніби доносився не...

З життя51 хвилина ago

«Можливо, вона має рацію? У них буде дитина, як це виглядатиме, якщо ти житимеш з ними?»

«Галичко, може, Оксана й має рацію? В них сім’я, скоро дитина народиться. Як це виглядатиме, що ти з ними живеш?»...

З життя53 хвилини ago

Будущее впереди: возвращение времени

**Дневниковая запись** Вечер в ноябре выдался промозглым, словно сама тоска просочилась в воздух. Я стоял у витрины антикварной лавки в...

З життя1 годину ago

«Які хрестини в ресторані без подарунка?»

«Пане Миколо, які це хрестини в ресторані? Треба ж ще й подарунок придбати» — промовила я до чоловіка, дізнавшись, що...

З життя2 години ago

У новорічну ніч, коли вся родина зібралася за святковим столом, дочка разом із чоловіком приготували сюрприз

У новорічну ніч, коли вся наша родина зібралася за святковим столом, моя донька Соломія та її чоловік Борис вирішили влаштувати...

З життя2 години ago

«Хай вони живуть з тобою! Адже ти його так виховала!» — кричав у слухавку мій колишній чоловік.

«Нехай вони живуть у тебе! Ти ж його таким виховала!» — гуло в трубці голос мого колишнього чоловіка, Бориса. Його...

З життя2 години ago

Дама в алом

Женщина в алом Холодным утром в городке Сосновск, где ветер гнал по перронам жёлтые листья, я заметил её на станции...

З життя2 години ago

«Яке хрестини в ресторані? Потрібно ж подарунок вибрати!»

Уві сні мені снилося, як я сказала чоловікові: «Остапе, які ж то хрестини в ресторані? Треба ж ще й подарунок...

З життя3 години ago

Я тихо вийшла в коридор і побачила, як мій чоловік непомітно кладе гроші в кишеню пальто матері, поки вона весело спілкується за столом.

У темряві коридору я несвідомо побачила, як мій чоловік Іван непомітно вкладав у кишені маминого пальта купюру. Свекруха, Ганна Михайловна,...

З життя3 години ago

«У тебе вже чотири квартири, навіщо ще одна? А ми з матір’ю куди, на вулицю?»

Одного разу давно, коли ще життя було інше, а серця тепліші, сталася в нашому родині історія, що досі болить. “Оленко,...