«Бери дитину, не шкодую, але дай мені гроші» — сказала Вика.

**Щоденник**

— Хочеш, забирай дитину собі, мені не шкода. Бачити її не можу. Але дай мені гроші, — промовила Віка.

У Олени було видовжене обличчя з карими, трохи випуклими очима, великими зубами та важким підборіддям. Зате волосся було густе, темне, завивалося великими локонами. Якщо заколоти його на потилиці, виходила пишна зачіска, але тоді недоліки обличчя ставали помітнішими. Тому Олена завжди ходила з розпущеним волоссям.

Фігура теж була не дуже — наче її ліпив невмілий майстер. Та фігуру можна приховати одягом, а от обличчя…

Часом на вулиці хтось із хлопців гукав їй услід:

— Гей, дівчино, давай познайомимося!

Але коли вона оберталася, той бурмотів вибачення, мов, помилився, і тікав.

— Нащо такій потворі таке волосся? — зітхали заздрісні однокласниці.

Олена й сама б із радістю обміняла його на будь-які рідкі та тьмяні, аби лише обличчя було кращим, хоч трішки.

Подруг у неї не було. Але один хлопець їй подобався. Він сидів у сусідньому ряду й іноді просив списати домашнє завдання чи підказати на контрольній. Олена вчилася відмінно.

Одного разу цей хлопець запросив її до кіно. Олена була на сьомому небі від щастя. Після сеансу вони йшли додому й розмовляли. Хлопець то й озирався назад.

— Кого виглядаєш? Боїшся, що побачать тебе зі мною? — прямо запитала Олена.

Він почервонів і зніяковів.

Біля будинку він незграбно поцілував її. І тут же з-за рогу почувся регіт його друзів. Олена все зрозуміла. Хлопці побилися об заклад, чи зможе їхній товариш поцілувати потвору.

— Що тобі за це обіцяли? — вигукнула Олена й побігла додому.

Більше вона не дивилася в його бік, списувати теж не давала.

— Не засмучуйся, вистачить тобі чоловіків. Я ж вийшла заміж, і ти вийдеш, — заспокоювала Олену така сама негарна мати.

Олена закінчила школу із золотою медаллю й вступила на економічний факультет. Вчилася легко й отримала диплом із відзнакою. Але заздрила іншим, гарнішим студенткам, які гуляли, виходили заміж і навіть народжували під час наОлена глянула на Георгія, який старанно робив уроки, і зрозуміла, що всі її жертви були недаремними — він став її справжньою нагородою за все пережите.