Від Наталки із онкології її забирала двоюродна сестра Лізка. Ліза була успішним художником. Вона була відкритою, доброю, веселою людиною, ніколи не хитрила, нічого не приховувала, тому,...
Відчуваю, що більше не можу самотужки впоратися з сином і готова подумати про те, щоб віддати його колишньому чоловіку. Моєму синові, Артему, вже 12 років. І...
Мені 44 роки, і я виріс у родині, про яку багато хто може тільки мріяти. Дбайливі батьки — обидва лікарі з власними клініками у невеличкому містечку...
Я, коли ще живі були дідусь з бабусею, думав, що вони – моя головна родина. Чому? Та тому, що мама постійно займалась питаннями працевлаштування матерів, які...
У невеликому містечку проживала жінка. Її звали Оксана Іванівна. Жила вона, як їй здавалося, цілком пристойно. Хоча родини вона не мала і дітей теж не було....
Из дома мне пришлось выставить собственную мать. Я больше не в силах была выдерживать её поведение. Когда я ещё была ребёнком, мама казалась мне всем миром....
Вже дорослі діти мого чоловіка з’явилися на наш медовий місяць, вимагаючи нашу віллу — і отримали урок Діти мого чоловіка відчайдушно мене не люблять. Так було...
Відпочинок на нашій віллі перетворився на несподіваний урок для дітей мого чоловіка. Діти мого чоловіка ненавидять мене всім серцем. Це було від самого початку і, здається,...
В той час, коли дідусь з бабусею були ще живі, я вважав їх своєю основною родиною. Чому? Тому що мама увесь час займалася питаннями працевлаштування матерів,...
«Я не забула!» – Бабусю, уявляєш, ми сьогодні на річці знайшли золоте кільце! У піску! Тато випадково руку в пісок сунув, а там кільце! – Справді?!...
Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...
Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...
Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...
“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...
– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...
– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...
– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...
Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...
«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...
— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...