Час минає, а люди змінюються

Часи завжди однакові, лише люди різні

— Тетяно, в тебе хоч крапля совісті залишилася?! — тремтячим голосом промовила Оксана до молодшої сестри.

— Оксанко, кому б про совість заїкатися, як не тобі! Ми з мамою вже пожили, тепер ви її собі забирайте. Понаглядайте з Іваном, пізнайте, яке це — з літньою жінкою під одним дахом. Нам і досить! — останні слова Тетяна вигукнула особливо голосно й кинула слухавку.

Оксана почула в телефоні короткі гудки. Вона помовчала кілька секунд, а потім тихо проговорила:

— Нахабниця! Ото нахабниця…

…Оксана й Тетяна — рідні сестри. Їхні батьки — Григорій Олександрович та Катерина Миколаївна — одружилися ще студентами. Через рік після весілля в них народилася перша дитина — донечка Оксанка. Жила родина, звісно, дуже скромно. Грошей вистачало лише на найнеобхідніше.

Через кілька років Григорій Олександрович отІ тоді Оксана зітхнула глибоко, усвідомлюючи, що її сестра ніколи не зміниться, але вона сама знайшла спокій у власній родині та турботі про матір.