Чоловік проти заселення сестри: я опинилась між двох вогнів

Мене звуть Оксана. Зараз я опинилась між двох вогнів: ризикую посваритися або з рідною сестрою, або з коханими чоловіком. Серце розривається, а розум мовчить.

Моя старша сестра Марічка завжди ставилася до мене по-особливому. На три роки старша, вона з дитинства ревнувала мене до батьків. Їй здавалося, що мені купують більше ляльок, солодощів, одягу. Хоча насправді мама з татом любили нас однаково. Просто я завжди більше раділа дрібницям, а вона сприймала їх як належне.

Пам’ятаю, як Марічка відбирала в мене іграшки лише для того, щоб довести мене до сліз, а не щоб грати. І з роками її ставлення не змінилося.

Коли я зустріла свого майбутнього чоловіка Богдана, Марічка стала ще холоднішою. За моєю спиною вона шепотіла батькам, що мій шлюб довго не протримається. Мені тоді було 22, Богданові — 24. А Марічці — вже 25, і в неї навіть натяку на стосунки не було.

Після весілля ми з Богданом оселилися у його матері. Та невдовзі свекруха вийшла заміж за іноземця й поїхала за кордон, залишивши нам у спадок двокімнатну квартиру в Чернігові.

А через пару років помер дідусь Богдана і заповів йому свою двокімнатну квартуру в іншому районі міста. Так у нас опинилося одразу два житла.

Ми вирішили одну квартиру здавати, а отримані гроші відкладати на навчання нашого сина Ярослава. Йому зараз 12, і ми розуміємо, як швидко летить час.

А Марічка, ніби женучися за мною, невдовзі після мого весілля поспіхом вийшла заміж за першого-ліпшого — за Миколу. Чоловіка лінивого, безвідповідального, який перебивається випадковими заробітками. Попри це, сестра народила йому трьох дітей. Вони вчетверо тіснилися у крихітній «однушці», купленій на матЯ стискаю телефон у руках і розумію, що мушу зробити вибір, який назавжди змінить наше життя.