Чому я завжди маю доводити свою невинуватість?

Невже все життя доведеться доводити, що я ні в чому не винен…

Марійка дивилась телевізор, а чоловік сидів за комп’ютером, коли подзвонила мати.

— Що трапилось, мамо? — насторожено запитала Марійка, зменшивши гучність.

— Та нічого. Просто вирішила подзвонити.

Але Марійка знала – мати ніколи не телефонувала просто так.
— Давай, кажи. Знову Леся щось наробила?

Мати зітхнула.

— Вона мені всі вуха прожужчала, що хоче до тебе їхати. До інституту збирається вступати. Вчиться погано, на розумі тільки гулянки. Який там інститут? У нас гарний коледж і медичне училище. Навіть слухати не хоче, — знову зітхнула мати.

— Але ми з Михайлом у однокімнатній квартирі. Не думаю, що їй буде зручно з нами, — сказала Марійка.

— Я розумію. Боюся, вона просто втече до тебе. Ось і подзвонила, щоб попередити. Може, ти сама її відмовиш? Вона мене вже не слухає. Зовсім відбилася від рук.

— Мамо, вона й мене не послухає. Якщо що влізло їй в голову, то не виб’єш. Ти ж знаєш. Спробую поговорити з дядьком Петром. Може, візьме її до себе.

— Поговори, Марійко. Але ж у нього сім’я. Незручно якось.

— Чому незручно? Врешті-решт, це його дочка. Гаразд, мамо, я поговорю з ним і передзвоню. — Марійка поклала телефон.

— Мати дзвонила? — Михайло відірвався від монітора і глянув на дружину.

— Так. Леся хоче до нас приїхати, збирається в інститут.

— І що? Якщо поступить, то дадуть гуртожиток, — Михайло знову звернувся до екрану.

— В інститут їй не світить, а коледж є і тут. Та й навряд чи в коледж поступить. Заміж хоче, ось у чому справа. Поговорю з її батьком, може, погодиться взяти її. Повинен взяти. Це ж його рідна дочка. — Марійка задумалась.

«Ні, треба умовити дядька Петра. Михайло гарний чоловік. Якби це було не так, я б за нього не вийшла. А від Лесі всього можна чекати. Вона на нашому весіллі не спускала з нього очей».

У Марійки й Лесі були різні батьки. Батько Марійки потонув, коли їй було сім років. Пішов з друзями на рибалку, випив, потім став ловити рибу. Гачок зачепився за корч на дні ріки. Батько ліз у воду, щоб відчепити його, і втопився. Мужики теж були п’яні, не встигли його витягти.

Молода й гарна мати залишилася сама з Марійкою на руках. Женихів до себе не підпускала. Коли Марійка навчалася в п’ятому класі, до їхньої школи влаштувався молодий і привабливий вчитель математики. Ходили чутки, що він перевівся сюди не просто так, а тікав від нещасливого кохання у великому місті.

Він став класним керівником у Марійчиному класі. На батьківських зборах побачив її матір і одразу закохався. Став часто приходити до них, допомагати Марійці з уроками, і не тільки з математики. Незабаром дівчинка стала відмінницею, а в класі повзли плітки.

А тут ще мати завагітніла. Заміж виходити не хотіла, але Петро Михайлович умовив. Марійка так називала його тільки в школі, а вдома звала дядьком Петром. Вони з матір’ю розписалися. Коли народилася Леся, Марійка стала старшою в родині. Дуже цим пишалася. Мати довіряла їй ходити до магазину, гуляти з коляскою, навіть сидіти з молодшою сестрою, якщо треба було відлучитися.

Разом вони прожили два роки. Потім дядька Петра запросили викладачем до гімназії в обласний центр. І не дивно – він був чудовим учителем, учні його любили.

Мати відмовилась їхати з ним. Ніколи не казала чому. Але Марійка була вже великою і багатоЧерез кілька місяців вони дізналися, що Леся вийшла заміж за того самого розпитувача з клубу, але Марійка вже ніколи не змогла повністю позбутися підозр, хоча й навчилася жити з ними.