Connect with us

З життя

Чи можу я провести з тобою зиму? Ціни на газ високі, а сил рубати дрова вже немає.

Published

on

На вихідні моя донька приїхала зробити мені покупки, і я вирішила запитати:

– Можна я проведу з тобою зиму? Оплата за газ дуже висока, а сил на рубання дров у мене вже немає.

А моя донька каже мені:

– Де, мамо, у квартирі? Як буде свій дім, тоді заберу тебе.

Такої старості нікому не побажаєш.

Я хочу поділитися своїм болем. Я рано стала вдовою, мені було 26 років. Чоловік залишив мене з двома маленькими дітьми. Син тоді мав 3 роки, а донька — лише рік. Я присвятила їм усе своє життя. Дітей треба було доглядати, одягати і вчити. Але в мене не було вибору, я мусила впоратись.

Я працювала повний робочий день, а після роботи ставала домогосподаркою та садівницею. Жила у селі, але грошей на все не вистачало. Сама косила сіно, сама рубала дрова на опалення. Що ще робити, коли немає чоловіка?

Мої діти виросли і переїхали до міста.

Коли я була молодша, все ще тримала господарство. Коли приїжджали онуки, вони могли їсти свіжі овочі та пити молоко. Я заощаджувала свою пенсію і віддавала її дітям.

Але на старість, нічого не можу зробити, ледь ходжу. Зима була найважчою.

На вихідні моя донька приїхала зробити мені покупки, і я вирішила запитати:

– Можна я проведу з тобою зиму? Оплата за газ дуже висока, а сил на рубання дров у мене вже немає.

А моя донька каже мені:

– Де, мамо, у квартирі? Як буде свій дім, тоді заберу тебе.

Коли я вже не могла ходити, сусіди зателефонували моєму сину. Він сказав, що дуже зайнятий, у його тещі теж проблеми зі здоров’ям, і в нього немає часу приїхати…

Я попросила сусідів зателефонувати до моєї сестри. Сестра приїхала миттєво. Вона забрала мене до себе. Завдяки їй я все ще жива.

Минули місяці, але діти так зі мною і не зв’язалися.

Коли я була молодша і здорова, вони потребували мене, а тепер забули, що у них є мама.

Нікому такого не побажаю. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?

Прошу всіх, хто зараз це читає: поважайте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас так щиро і безкорисливо!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + дев'ять =

Також цікаво:

EN1 годину ago

The Last Photo From Cape May

Marlene Ford didn't post vacation pictures. Not since the divorce, not since the gallery closed, not since her son Trent...

HE2 години ago

התור השני בקופת חולים

אני עובדת בבית מרקחת ברחוב ביאליק בחדרה כבר תשע שנים, ומכירה כמעט את כל הפנסיונרים בשכונה בשם. את מירה גרינברג...

NL2 години ago

Puur geluk

Ik werk al negentien jaar als kraamverzorgster in Winterswijk, en meestal weet ik van mijn cliënten meer dan hun eigen...

FR3 години ago

Le comptable qui n’a rien vu venir

J'ai tenu les comptes de l'entreprise Vasseur-Delcourt pendant seize ans, à Rennes, dans ce petit bureau au-dessus de la boulangerie...

ES4 години ago

El sobre que nadie quiso abrir

Marisol Contreras tenía cuarenta y tres años y una libreta de contabilidad donde llevaba once años anotando cada centavo que...

FR4 години ago

# Quand mon fils a repris les clés de la maison

J'avais quarante-huit ans quand j'ai compris que j'avais élevé un otage, pas un fils. Je m'appelle Colette Fabre, je vis...

HE4 години ago

# הרופאה במחלקה שלא סיפרה למישהו

אני עובדת כאחות ראשית במחלקה לטיפול נמרץ בבית החולים "איכילוב" כבר שתים עשרה שנה, ובמשמרת הלילה שלי בסוף מרץ הבאתי...

FR4 години ago

# Ce jour où j’ai entendu ma mère parler de moi dans la cuisine

Je m'appelle Julien, j'ai quarante-quatre ans, je suis kinésithérapeute à Angers, et ce que je vais raconter, je ne l'ai...