Connect with us

З життя

Чи можу я провести з тобою зиму? Ціни на газ високі, а сил рубати дрова вже немає.

Published

on

На вихідні моя донька приїхала зробити мені покупки, і я вирішила запитати:

– Можна я проведу з тобою зиму? Оплата за газ дуже висока, а сил на рубання дров у мене вже немає.

А моя донька каже мені:

– Де, мамо, у квартирі? Як буде свій дім, тоді заберу тебе.

Такої старості нікому не побажаєш.

Я хочу поділитися своїм болем. Я рано стала вдовою, мені було 26 років. Чоловік залишив мене з двома маленькими дітьми. Син тоді мав 3 роки, а донька — лише рік. Я присвятила їм усе своє життя. Дітей треба було доглядати, одягати і вчити. Але в мене не було вибору, я мусила впоратись.

Я працювала повний робочий день, а після роботи ставала домогосподаркою та садівницею. Жила у селі, але грошей на все не вистачало. Сама косила сіно, сама рубала дрова на опалення. Що ще робити, коли немає чоловіка?

Мої діти виросли і переїхали до міста.

Коли я була молодша, все ще тримала господарство. Коли приїжджали онуки, вони могли їсти свіжі овочі та пити молоко. Я заощаджувала свою пенсію і віддавала її дітям.

Але на старість, нічого не можу зробити, ледь ходжу. Зима була найважчою.

На вихідні моя донька приїхала зробити мені покупки, і я вирішила запитати:

– Можна я проведу з тобою зиму? Оплата за газ дуже висока, а сил на рубання дров у мене вже немає.

А моя донька каже мені:

– Де, мамо, у квартирі? Як буде свій дім, тоді заберу тебе.

Коли я вже не могла ходити, сусіди зателефонували моєму сину. Він сказав, що дуже зайнятий, у його тещі теж проблеми зі здоров’ям, і в нього немає часу приїхати…

Я попросила сусідів зателефонувати до моєї сестри. Сестра приїхала миттєво. Вона забрала мене до себе. Завдяки їй я все ще жива.

Минули місяці, але діти так зі мною і не зв’язалися.

Коли я була молодша і здорова, вони потребували мене, а тепер забули, що у них є мама.

Нікому такого не побажаю. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?

Прошу всіх, хто зараз це читає: поважайте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас так щиро і безкорисливо!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + шість =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Прозріння душі

**Прозріння** — Олеженьку… — Увійшовши до кімнати, Соломія тримала руки за спиною. Її очі сяяли, ніби в них застрягли крихти...

З життя2 години ago

Третій шанс

**Третя спроба** Ярина переодягла білий халат, сіла за стіл і відкинулася на спинку крісла. Вона заплющила очі, намагаючись заспокоїтись і...

З життя3 години ago

Я передбачала твій дзвінок, мамо…

Я знала, що ти зателефонуєш, мамо… Телефон задзвенів прямо під час пари. Олеся витягла його з кишені, глянула на екран...

З життя4 години ago

Саме цього мені бракувало…

Тьфу на тебе, ще й цього не вистачало… Оксана жила сама. Дітей у неї з чоловіком так і не було....

З життя5 години ago

Цілющий шлях до достатку

Ліки від лиха Любка й Володимир зустрілися ще в університеті. Обоє жили в гуртожитку. Що будуть разом, вирішили одразу, але...

З життя6 години ago

Вибач за затримку…

Олег давно не бачив рідного дому. Перші два роки, навчаючись у виші в іншому місті, ще навідувався на канікули. Мати,...

З життя7 години ago

Весільне свято старшого брата

Світанок вже розфарбував край неба рожевим, ось-ось зійде сонце. У купе всі спали, лише Данилу не спалося — він спостерігав...

З життя7 години ago

Усе буде добре, сину…

Все буде добре, сину… «Богданку, сину, це мама», — почувся в трубці тихий голос. Богдана завжди дратувало, що мати наголошувала,...