Дівчина на вокзалі заспівала пісеньку, яку знав лише він — і чоловік усвідомив, що знайшов свою зниклу доньку

Дівчинка на вокзалі заспівала пісеньку, яку знав лише він і чоловік зрозумів, що знайшов свою зниклу доньку.
Підвезіть, будь ласка! А я вам заспіваю!
Худенька дівчинка років десяти стояла перед машиною у старому пальті, що зажило свої кращі дні. Сірий платок закривав її майже до очей, а з-під нього виглядали великі блакитні очі. Боже, звідки такі діти беруться?
Сергій Вікторович затягнувся цигаркою й втомлено подивився на неї. День видався нелегким, а настрій ще гіршим.
Куди підвезти?
До села Рожкове! впевнено махнула вона рукою у рваній шерстяній рукавичці. Там недалеко, по цій дорозі праворуч. Я покажу! Тільки в мене нема грошей Зате я вмію співати!
Оце так Сергій Вікторович поморщився. Невже сьогоднішній день буде ще гіршим?
А що ти тут робиш? спитав він, не розуміючи сам, навіщо. Уже темніє. Осінь, холодно А ти одна на вокзалі. Не боялася сісти до незнайомця в машину? Де твої батьки?
Дівчинка зітхнула, як доросла:
Мама захворіла. Тата в нас давно немає. Вона майже завжди лежить, дуже слабка. А я їздила до райцентру за ліками. Автобус запізнився, і я свій пропустила. Тепер або йти пішки, або ночувати тут. Але я вас не боюся! У вас добрі очі. І машина гарна!
Сергій Вікторович мимоволі посміхнувся:
Як ти мої очі побачила? Уже темно.
Та не так і темно! дівчинка знизила плечима. Я багато що помічаю. Наприклад, що ви у поганому настрої.
Яка ж уважна
Так, точнісінько. Я завжди такий.
Як можна бути сумним, коли у вас така машина? І, напевно, грошей повно? Незрозуміло вона загорнулася в платок ще тісніше.
Є трохи. Не скажу, що багато, але щось є. Тільки який від них клопіт, коли ти сам у цьому світі, вирвалося у нього.
Зовсім сам? дівчинка запитала надто серйозно.
Зовсім. Хоч, може, й не зовсім Просто мені так здається. Ти дуже цікава.
Ось ваша кава! з вокзалу вийшов Миша з двома курячими стаканчиками. Можна їхати!
Довго ж ти, Мішко, у голосі Сергія Вікторовича пролунав холод. Я ж казав негайно!
Вибачте Та там не вокзал, а якийсь пекло! Чекав, поки нагріють воду, потім готували каву. Обслуговування жахливе
Добре, Міш, зрозумів. Пішли.
То що, підвезете мене? дівчинка досі стояла, переступаючи з ноги на ногу. Її тонкі черевики явно не рятували від осіннього холоду.
Давай, поїхали.
Він відчинив двері й пуВони щасливо жили разом, і Сергій Вікторович зрозумів, що справжнє багатство це родина.