Connect with us

З життя

До свадьбы я была в центре внимания, теперь он меня не замечает

Published

on

До свадьбы он носил меня на руках, а после — будто забыл, кто я.

Когда я познакомилась с Дмитрием, мне казалось, будто я нашла клад. Он был как из старых добрых песен — нежный, заботливый, весь в моих глазах. Не просто спрашивал, как дела, а знал всё: «Дождь пошёл — встречаю у метро», «Не забыла позавтракать?», «Ты сегодня особенно красивая». Если снег валил хлопьями, он уже ждал у подъезда с шарфом и чашкой горячего чая. В офисе на столе каждый день появлялись то алые гвоздики, то веточки сирени — все девушки вздыхали, а я купалась в этом, словно в тёплом озере.

Он был словно солнце, вокруг которого я вращалась. Мы бродили по ночной Москве, смеялись над глупостями, целовались у фонтанов. А потом он упал на колени прямо в «Праге» — том самом ресторане, где мы впервые ужинали. Даже поехал к моим родителям в Рязань, серьёзно, как взрослый. Я парила, будто не я, а киношная героиня, и жизнь моя — розовый сериал.

Но как только расписались — будто кто-то выключил свет.

Сначала — мелочи. Пропали утренние «Доброе утро, Катюша». Перестал звонить в обед, будто забыл номер. Цветы растворились в воздухе, будто их и не было. Поцелуи — как формальность, будто расписался в ведомости. Раньше смотрел, будто боялся потерять, а теперь — сквозь меня.

Дома стало ещё страннее. Где же тот мужчина, который клеил обои с песнями, чинил розетки с улыбкой? Теперь только: «Вызови сантехника» или «Сама решила — сама и разбирайся». Тарелки в раковине, крошки на полу, гвоздь повесить — целая эпопея. Хотя до свадьбы хвастался, что может дачу с нуля поставить.

Я не изменилась. Всё та же фигура, та же укладка, те же смешные ямочки на щеках. Мужики на улице до сих пор провожают взглядом. А он? Будто я стала для него старым диваном — есть, привычно, но не замечаешь.

Мама вздыхает: «У всех так, доченька. Брак — не романсы под гитару. Не пьёт, зарплату приносит — уже счастье». Но я не хочу быть «удобной». Я хочу, чтобы он снова смотрел на меня так, будто я — его единственное сокровище.

Вчера я поймала себя на мысли: а вдруг он улыбается не мемам в телефоне, а чьим-то другим глазам? Может, в этом весь его холод, эта стена между нами? Измена?

Не хочу в это верить. Но сердце ноет.

Как спросить? Как услышать правду? Я всё ещё люблю его. Не отдам никому. Но и жить с ложью — не смогу. Девчонки, если ваши мужья после ЗАГСа стали чужими — как вы это пережили? Как не превратиться в кухонную тряпку, которую пинают ногой? Я больше не могу молчать… но и сказать — страшно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × чотири =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

12-річна дівчинка з немовлям на руках увійшла до приймального відділення. Та коли вона сказала, чия це дитина…

**Щоденник Оксани Коваль**Того дня, звичайного на перший погляд, у приймальному відділенні районної лікарні сталося щось, що перевернуло життя не тільки...

З життя1 годину ago

Я вигнала свою тещу з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, я згадав той день, коли вигнав тещу з нашого дому. І не жалкую.Вигнана тещаТоді я...

З життя2 години ago

В’язана вузлами навколо дерева: овчарка не могла ні сісти, ні лягти

Липневе сонце палило Львів, ніби розпечений ковальський молот по бруку, випарюючи останні краплі прохолоди. Повітря тремтіло над землею, наче самі...

З життя2 години ago

Таємниця відносин: як зберегти любов

Найголовніше не розлучитися Нарешті у Тараса та Соломії зявилася своя оселя. Купили, здійснили давню мрію вже й доньці майже пять,...

З життя3 години ago

Дармоїдка. Свекруха виставила за поріг жінку з малим дитиною — але навіть уявити не могла, що станеться далі!

Микола нарешті заснув лише о третій. Я сиділа на краю ліжка, застигла в незручній позі рука заніміла, плече гуділо, але...

З життя4 години ago

Яка купила матері будинок, перевезла її з речами, а там — свекруха вже розмістилась і замки поміняла!

**Щоденник Олега**Сьогодні остаточно оформили документи на будинок для мами. Сонячне вересневе світло освітлювало нові печатки на папері. Ольга Іванівна тепер...

З життя5 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, вигнавши дружину з немовлям. Він і гадки не мав, що…

«Це не моя дитина», пролунало, наче удар, з вуст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби...

З життя5 години ago

Відмовився забирати дружину з пологового, коли дізнався, що народила не сина, а доньку. Через роки випадкова зустріч змінила все…

Оля стояла біля пошарпаних дверей пологового будинку, ніби вирізана з дерева нерухома, стиснута тягарем самотності. В руках вона міцно тримала...