Дружина затьмарює всі наші свята, – зауважила мати синові

— Твоя дружина зіпсувала нам усі свята, — заявила синові мати.

— Соломія пропонує зустрітися завтра всім у ресторанції чи кав’ярні, — радісно повідомив матері по відеодзвінку Орест.

— Добра думка, але нехай вона сама заздалегідь обере заклад, щоб ми знову не міняли місце через її вибрики, — спокійно попросила синка Тетяна Миколаївна.

— Ми вже вирішили. У нас на Подолі відкрився новий gastro-хат, завтра його й випробуємо, — безтурботно тараторив Орест.

— Новий заклад… Гаразд, надішли адресу й час, коли нам з батьком прийти, — зі згодою, наче на страту, погодилася жінка.

— Вважай, що вже надіслав, — відповів чоловік і завершив дзвінок.

Незабаром Тетяна Миколаївна отримала повідомлення з деталями. У неї було дві невістки та зять, із усіма вона ладнала — окрім Соломії.

Свекруха не лізла у життя снохи, не нав’язувала порад, натомість уникала спілкування. Причина була простою: дівчина поводилася за столом, як слон у скляному магазині, й не розуміла меж такту.

Кілька місяців тому родина збиралася в ресторані. Замість насолоди їжею та розмовами, усі слухали витівки Соломії: то страва не смакувала, то офіціант «дивився косо», то меню — «немов для жебраків». Через останнє їм довелося тричі за вечір міняти заклад.

Навіть тоді дівчина знайшла причину нарікати:

— Ваш салат, як ви й хотіли, без цибулі, — промовив офіціант, ставлячи тарілку перед Соломією.

— А це що? — вона вказала на ділянку нігтя на гілочку кропиву.

— Це для декору, — здивовано пояснив юнак.

— Я просила додавати кріп у салат? — скривилася вона.

— Зараз приберу. У самій страві його немає, — запропонував він.

— Заберіть весь салат! Апетит відбиваєте… Принесіть мій молочний коктейль, — гордовито скрикнула Соломія, обернувшись до вікна.

Персонал виконав вимоги, але вечір був зіпсований. Сноха сиділа надута, наче повітряна кулька, поки родичі їли й сміялися. Святкові походи з нею нагадували каторгу.

Навіть домашні посиденьки не обходилися без скандалів. Під час поминок тітки Ореста дівчина гучно скаржилася:

— Хто готував ці паляниці? Вони ж, як гума!

— Сонечко, можна й тихіше, — намагалася вгамувати її Тетяна Миколаївна, помічаючи осудливі погляди родичів.

— А що тут взагалі їсти? Навіть моїй собаці готую краще! Алкоголь — немов кисляк, — буркнула Соломія.

— Ми прийшли вшановувати пам’ять, а не бенкетувати, — прошепотіла свекруха.

— От і я про те! Поминати нічим, — зітхнула сноха.

Пізніше Тетяні Миколаївні дзвонили родичі, обурені тим, що Соломія скиглила про їжу навіть під час скорботної церемонії. Жінка соромилася й вирішила більше не запрошувати сноху на подібні заходи.

Перед днем народження свекрухи Орест мав від’їхати у відрядження до Львова. Саме цього моменту й чекала Тетяна Миколаївна. Вона таємно запросила родичів, коли син був у дорозі. Святкування пройшло ідеально — без нарікань і витівок.

Та вже наступного дня хтось із гостей виклав світлини в соцмережі. Соломія побачила їх і зателефонувала:

— Алло, Тетяно Миколаївно, ви святкували без мене?

— Так, не хотіла відкладати далі, — відповіла жінка.

— Чому мене не запросили?

— Орест був у від’їзді, думала, тобі самій нудно…

— З вами ніколи не нудно! Чому не почекали його повернення? — підозріло спитала вона.

— Бо твоя пика зіпсує будь-яке свято! — вирвалося у Тетяни Миколаївни.

— Що?! Я зіпсувала? Думала, ви гарна людина, а ви — гадюка! — Соломія кинула трубку.

Через кілька годин Орест лаяв матір:

— Чому ти ображаєш мою дружину?

— Вона зіпсує будь-яке свято, а ти не контролюєш її, — розкрила карти жінка.

— Вона просто відверта, на відміну від вас!

— Відвертість — не виправдання хамству. Хоче бути мені, як рідна, — нехай поводиться гідно!

— Гаразд, я поговорю з нею. Але ти обіцяй завжди запрошувати її, — запропонував син.

— Під твою відповідальність, — зітхнула Тетяна Миколаївна.

Соломія намагалася стримуватися, але її витівки лишалися. Свекруха змирилася — краще терпіти, ніж сваритися з сином.