Життя
Дуже шкодую про свій вчинок, але змінити нічого не можу
Мені було далеко за тридцять, коли одружився. Інститут, кар’єрні щаблі …Коли твердо стояв на ногах, вирішив створити сім’ю. Дружина була молодшою від мене на п’ять років. Працювала менеджером у відділі збуту, яким я керував. Не красуня, але добра, врівноважена, приємна. Коли чаювали всім відділом, вона частенько діставала власноруч спечені пиріжки з різною начинкою, чебуреки або печиво. Мабуть, недарма кажуть, що чоловіки люблять шлунком.
…Народився синок, а коли йому виповнилося два рочки, на світ з’явилася донька – моя копія. Я почувався дуже щасливим. Весь час Тома проводила вдома. Звісно, клопоту багато. Виходила в магазини чи на ринок по вихідних, коли я вдома. Допомагати з дітьми було нікому – і її й мої батьки далеко. Коли захворіла мама, Тамарка, залишивши на мене дім, вибралася на два дні до батьків.
Переповісти словами, з якими труднощами й не зовсім приємними клопотами я зіткнувся, неможливо: поки годую сина – мала в люльці зайдеться плачем; поки напуваю її дитячою сумішшю, син то рве щойно отриману газету, то сире яйце кине на підлогу або й узагалі виверне весь одяг з шухляди, збираючись на прогулянку. Тільки прибрав – донька вкакалась… І так два дні. Ні газети, ні телевізора. Як вона встигає все робити?
Коли приїхала дружина – не чув. Казала, хропів на всю квартиру, як трактор. Відтоді я намагався наодинці з дітьми не залишатися.
А потім часто допізна затримувався в офісі, бо з’явилася «причина».
Замість дружини взяли у відділ молоду розлучену жіночку. Вона була гарною. Не соромилась показувати відверті фото в своєму телефоні, хвалитися, на яких світових курортах відпочивала, іноді непристойно хизувалася своїми принадами. «Мабуть, сексуальна», – думали чоловіки. А Лора кидала звабливі погляди саме на мене. Я порівнював її з дружиною, в домашньому халаті, часто непричесану. Після пологів поправилася, живіт її розтягнувся, обвисли груди. Вона перестала бути сексуальною.
На своїй голові помітив перше сиве волосся. А сивина в голову – біс в ребро. Так і сталося: я пішов до коханки… Допомагав дітям фінансово, але з дружиною не зустрічався. Адвокати зробили свою справу й нас розлучили без сцен і скандалів, що часто трапляються в подібних ситуаціях.
Через три роки я випадково побачив дружину – вона вела сина зі школи Побачив – і не впізнав. Кров хлинула в обличчя, серце закалатало, як в молодості, коли бігав на побачення. Я не зводив очей з рідних людей, так по-дурному втрачених. Тома, струнка, в діловому костюмі, на високих підборах, охайна, по-сучасному підстрижена. Мабуть, з роботи, – подумав, бо в наш офіс вона не повернулася. Перед нею зупинився «Фольксваген» останньої моделі, якийсь немолодий чоловік відчинив двері й допоміг сісти.
От тобі й маєш! У дружини все добре. А я залишився біля розбитого корита: моя цивільна дружина знайшла молодшого й багатшого. Взяв у кредит однокімнатну квартиру й більше в гречку не вскакую. Я зрозумів, що й досі кохаю дружину. Про свій колись необдуманий вчинок дуже шкодую. Якби можна було повернути час назад!