Дитячі суперництва: історія надії

Ох, слухай, я тобі розкажу одну історію…

Дмитро вийшов на ґанок батьківської хати, глибоко вдихнув тепле вечірнє повітря села та присі́в на стару лавку, яка скрипіла під ним так само, як у його дитинстві. За кілька хвилин до двору підійшов Тарас. Вони зростали разом, плече до плеча, але багато років тому щось пішло не так…

— Ну, як справи? — спитав Тарас, по-чоловічому ляскнувши Дмитра по плечу.

— Та нічого, — знизав плечима той. — Працюю, квартиру у Львові купив.

— Ого, — схвалив Тарас. — Ти завжди був кмітливий. Не те, що я…

— Та годі! — усміхнувся Дмитро. — Батьки розповіли, що в тебе тепер найкращий дім у селі. Кажуть, сусіди з тебе взір— Ну, так то воно так, — зітхнув Тарас, — але ж не в цьому щастя.