Connect with us

З життя

Я растила внуков, но теперь забыта: Дети вспоминают только по праздникам

Published

on

Всегда думал, что помогу своим детям, пока есть силы, а на старости лет они поддержат меня. Но как же тяжело осознавать, что ошибался. Когда внуки были маленькими, мне говорили: «Пап, ты нам так нужен!» Теперь они выросли, и я стал лишним. Даже звонка от них не дождешься — только ледяное молчание и пустота.

У меня двое взрослых детей — дочь Светлана и сын Дмитрий. С их матерью мы разошлись, когда они учились в школе. Она нашла другого мужчину, и через год у них родился ребенок. Сначала она еще навещала Свету, но Дима, узнав правду, отказался с ней общаться. Потом она уехала с новой семьей в другой город, и связь оборвалась. Об алиментах и речи не шло. Мы остались в тесной квартире на окраине Нижнего Новгорода, и мне пришлось растить детей одному.

Родители и сестра помогали, чем могли, но все равно было нелегко. Диме было шестнадцать, Свете — тринадцать, когда мы развелись. Пережить их подростковые годы в одиночку было испытанием, не раз плакал ночами в подушку. Но дети выросли, поступили в институты, создали свои семьи. Света первой вышла замуж, а через пару лет женился и Дима. Со мной они не жили — сразу уехали строить свою жизнь.

Я делал все, чтобы их поддержать. Особенно понадобилась моя помощь, когда родились внуки. Я был для них вторым отцом: водил внука в садик, кормил, помогал с уроками, сидел с младшей, когда невестка была на работе. Если дети хотели куда-то съездить, оставляли внуков мне. Никогда не отказывал, даже если плохо чувствовал себя. Понимал: молодым нужен отдых. Сам когда-то был молодым отцом, но мне никто не помогал.

Дети часто звонили, привозили внуков, я навещал их. Так было, пока внуки не подросли и не перестали во мне нуждаться. Теперь они сами ходят в школу, у них свои друзья и интересы. Время пролетело незаметно, и я остался за бортом. Финансово помочь не мог — пенсии едва хватало на лекарства. Внуки не хотели проводить со мной время, им были интереснее телефон и друзья. Дети перестали звонить и приезжать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 10 =

Також цікаво:

DE12 хвилин ago

Zwei Leben der Hannelore Brenninger

Die Diagnose kam an einem Dienstag im März, zwischen der Frühstückspause und dem Mittagessen im Seniorenheim "Am Lindenpark" in Regensburg....

DE12 хвилин ago

Werkstatt Bergmann bleibt zu

Mein Vater hat vierunddreißig Jahre lang jeden Kolben in dieser Werkstatt selbst in der Hand gehabt. Ich, Kevin Bergmann, sechsundvierzig,...

DE13 хвилин ago

Der Gesellschafterausschuss der Neumann Präzisionstechnik GmbH

Ich heiße Thomas Vogt, ich bin achtundfünfzig, und seit einundzwanzig Jahren führe ich zusammen mit meiner Schwägerin Renate Böhm die...

UA2 години ago

Картка з архіву під лавкою

Беата Заремба стояла за стійкою рецепції в харківському бізнес-центрі колишньої трикотажної фабрики "Промінь" і чекала, поки стара жінка нарешті втратить...

UA2 години ago

Автомайстерня без документів на моє ім’я

Мене звуть Роман Ковальчук, мені сорок два, і я тесть, про якого зараз пліткують півпід'їзду в Тернополі. Розповім, як усе...

UA2 години ago

**Нічне таксі за двісті гривень**

Я була на дев'ятому місяці вагітності, перейми йшли кожні п'ять хвилин, а чоловік вирішив, що вечеря з клієнтом важливіша, ніж...

DE3 години ago

Werde die Wehen zu früh und ohne Hilfe

Als Lea um vier Uhr morgens die Augen aufschlug, lag Mika quer im Bett, ein Fuß auf ihrem Bauch, und...

UA4 години ago

Кудлатий з-під Тального, дві тисячі гривень і дзвінок до Дарини

Цуценя лежало в канаві біля дороги на Синьків — там, де закінчується асфальт і починається щебінка до кар'єру. Скручене в...