«Як можна мене не помітити?»

“Як можна не помітити мене?” — сердилася Оксана, дивлячись у дзеркало та підфарбуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я його точно приваблю!” Ця історія про те, як моя подруга Оксана намагалася завоювати увагу колеги й що з цього вийшло.

Оксана та її впевненість
Оксана — моя подруга ще з університету. Їй 32, вона яскрава, доглянута, завжди в центрі уваги. Чоловіки оглядаються на неї, а вона вміє користуватися своєю харизмою. На роботі, у нашій невеликій IT-компанії, Оксана — справжня зірка. Вона працює у маркетинговому відділі, завжди одягнена зі смаком, а її жарти на зборах смішать навіть найсерйознішого начальника.

Але недавно з’явився новий співробітник, Дмитро, і він став для Оксани справжньою загадкою. Високий, симпатичний, з гарними манерами — ідеальний об’єкт для її уваги. Проте біда: Дмитро, здавалося, взагалі не помічав її спроб фліртувати. Оксана розповідала, як запросила його на каву, а він ввічливо відмовився, посилаючись на зайнятість. Потім вона “випадково” опинилася з ним у ліфті й спробувала завести розмову, але він лише посміхнувся й вийшов.

“Я для нього занадто ідеальна?”
Після чергової невдалої спроби Оксана прийшла до мене в кабінет і почала сваритися: “Ну що, він іншої орієнтації, чи що? Як можна не помітити мене?” Вона стояла перед дзеркалом, поправляла волосся й підмальовувала губи, ніби готуючись до нового “наступу”. Я засміялася: “Оксано, може, він просто сором’язливий? Чи в нього є дівчина?” Але Оксана була непохитна: “Ні, Іванно, тут щось не так. Я ж бачу, як він спілкується з іншими, а на мене — нуль реакції!”

Вона вирішила, що корпоратив, який мав відбутися через тиждень, стане її “вирішальною хвилиною”. Оксана купила нову сукню, записалася до стиліста й навіть придумала, як “випадково” опинитися поруч із Дмитром за столом. “Ось там він точно не встоїть”, — заявила вона з упевненістю.

Корпоратив і несподіваний поворот
Настав день корпоративу. Оксана була неперевершена: червона сукня, ідеальний макіяж, сяюча посмішка. Вона дійсно привертала погляди колег, але Дмитро, як на зло, тримався осторонь. Він танцював з іншими дівчатами, жартував з хлопцями, але до Оксани так і не підійшов. Я бачила, як вона почала хвилюватися, але продовжувала посміхатися.

У якийсь момент я помітила, що Дмитро вийшов на балкон із колегою Ярославом. Вони довго про щось говорили, сміялися, а потім я побачила, як Дмитро поклав руку Ярославу на плече. Оксана теж це помітила й зблідла. “Іванно, ти бачила? — прошепотіла вона. — Це що, правда?” Я знизала плечима: “Можливо, вони просто друзі?” Але Оксана вже все для себе вирішила.

Що в підсумку?
Після корпоративу Оксана трохи заспокоїлася, але все одно була засмучена. Вона зізналася, що їй не стільки боляче, скільки ніяково: “Я так старалася, а він, схоже, взагалі жінками не цікавиться”. Пізніше ми дізналися від колег, що Дмитро дійсно у стосунках — із чоловіком. Оксана спершу сердилася на себе за те, що “не розгледіла”, але потім розсміялася: “Ну, хоч зрозуміло, чому я йому не сподобалася! А я вже думала, що зі мною щось не так”.

Тепер Оксана жартує, що цей випадок навчив її не бути надто самовпевненою. Вона й надалі фліртує з колегами, але вже не так наполегливо. А з Дмитром вони, до речі, подружилися — він виявився чудовим хлопцем, просто з іншими уподобаннями.

Якщо у вас були подібні історії, розкажіть, як ви діяли в таких ситуаціях? Як не сприймати відмову близько до серця? Чи може у вас є порада, як Оксані швидше знаходити нові “цілі”? Діліться, нам цікаво!