Кохання всупереч долі: історія, яку намагалися знищити

Ой, слухай, я тобі розкажу таку історію…

Катря була на верху блаженства. Її коханий Дмитро нарешті зробив пропозицію — просто, від щирого серця, без зайого пафосу, з такою теплотою в голосі, що аж серце стиснуло. Вона, звісно, погодилась — і вже за кілька днів почався гармидер: списки гостей, примірки сукні, обговорення меню. Все було, як у казці.

— Катрусю, гадаю, тобі вже час познайомитись з моїми батьками, — якось сказав Дмитро. — Мама запрошує нас на вечерю в суботу.

— Вже давно треба, — засміялась Катря і поцілувала його в щоку.

У суботу під вечір вони приїхали до батьків Дмитра. Катря з хвилюванням відчинила двері будинку — і аж остопіла. У кріслі сидів батько Дмитра — чоловік з суворим поглядом і втомленими руками. Він підвів очі й… його обличчя різко змінилося. Катрі здалося, що під ногами провалюється земля.

Ця людина була ворогом її родини.

Коли Катрі було лише одинадцять, трагедія розбила її дитинство. Батьки її найкращого друга Івана загинули в аварії, повертаючись із міста на мотоциклі. То був страшний день. Мати Катрі — Галя — ридала на ґанку, а батько, Василь, лише мовчки стискав губи. Він завжди недолюблював батька Івана — Богдана, свого колишнього суперника ще зі шкільних часів. Колись вони обоє кохали одну дівчину — Мар’яну. Вона обрала іншого, а Василь запам’ятав це на все життя.

Після смерті батьків Іван деякий час жив у них, але Василь був незадоволений. Він навіть відвідав інтернат і наполіг, щоби хлопця забрали звідти. Тоді він сказав Галі:
— Не хочу, щоб моя донька товаришувала з сином цієї людини.

Він навіть заборонив хлопцю дзвонити Катрі. А за місяць сім’я переїхала в інше місто.

Зв’язок обірвався.

Минуло чотирнадцять років. Катря закінчила університет, влаштувалась у велику торгову компанію. Колектив був молодим, але холодним. Дівчину зустріли без ентузіазму — хто заздрив її красі, хто вважав, що вона не втримається. Перший робочий день здався вічністю.

На четвертий день, йдучи з паперами по коридору, вона зіткнулася з молодим чоловіком. Папери розлетілись, вони одночасно нахилилися — і Катря завмерла. Серце вдарило об ребра.

— Ваню?! — видихнула вона.

Він підвів очі. І впізнав її.

— Катю… Боже, невже це ти?

Вони обнялися прямо в коридорі, не помічаючи здивованих поглядів колег.

Після роботи Іван чекав на неї біля входу. Вони пішли в кав’ярню і розмовляли годинами. Він розповів, що його усиновили, що працює в цій самій компанії. Катря запросила його додому — познайомити з батьками. Мати була рада, але батько… Василь навіть не намагався приховати холод. Він різко запитав:

— Ким ти, кажеш, працюєш?

— Кур’єром, — відповів Іван, навіть не кВони одружилися того літа, і тепер живуть у великій квартирі біля центру Дніпра, а Василь нарешті навчився посміхатися, коли Ваня приходить у гості.