Connect with us

З життя

Майбутня свекруха скасувала весілля, звинувативши мене в зраді через хворобу

Published

on

Майбутня свекруха скасувала наше весілля, звинувативши мою хворобу у зраді

Ще недавно моє життя нагадувало казку. Поряд був коханий чоловік, я відчувала, що скоро стану матір’ю, і з хвилюванням готувалася до весілля. Та один візит до лікарні перетворив усі мої мрії на попіл, залишивши лише порожнечу й розпач.

Ми з нареченим, Андрієм, мріяли про майбутнє: орендували затишну квартирку у Львові, планували свято. Вечори проводили разом, насолоджуючись тишею та теплом одне одного. За місяць до церемонії мене почали мучити ранкові нудота та слабкість. Серце шептало: це воно, диво, про яке я мріяла. Та я мовчала, бажаючи зробити Андрію сюрприз. Того дня поїхала до батьків, щоб поділитися радістю з мамою.

У таксі запаморочилася голова, але я зважила це на втому. Дома мама запропонувала м’ятний чай, і стало легше, але вночі жар окутав тіло, наче полум’я палило зсередини. Я заперечувала, та мама, не слухаючи, викликала швидку. Лікар, оглянувши мене, зблід і виніс вирок:

— Терміново до реанімації. Підозра на позаматкову вагітність.

Ці слова вдарили, як грім. Я так хотіла подарувати Андрію дитину, а тепер мрія розсипалася, залишивши лише біль.

Прийшла до тями після операції. Втомлений лікар дивився на мене зі співчуттям:

— Пробач, дитино. Ледачим дивом врятували.

Лише при виписці я зрозуміла його слова. Життя врятували, але надію стати матір’ю забрали назавжди. Я не наважувалася розкрити правду Андрію — боялася, що він відвернеться, дізнавшись про мою безплідність. Адже він так любить дітей! Додому я повернулася з брехнею про плановий огляд. Не знаю, чи повірив він, та його мати, Тетяна Миколаївна, точно відчула підступ.

За тиждень до весілля ми з Андрієм хотіли взяти відпустку, але робота затягнула — я завершувала проєкт, поки він готувався до свята. Закінчивши раніше, я повернулася додому, чекаючи його посмішки. Та, переступивши поріг, почула уривок розмови, від якого кров застигла. Голос Тетяни Миколаївни гримів:

— Я ж казала, що вона досі бігає до того Станіслава! Тиждень пролежала в гінекології, а тобі байдуже!

— Мамо, це лише обстеження… — намагався заперечити Андрій.

— Очумій! Вона зробила аборт! І, мабуть, невдалий. Я жінка — знаю, для чого лягають до лікарні. А ти — сліпий дурень! Весілля треба скасовувати. Це буде не свято, а ганьба!

Світ заплив перед очима, і я впала непритомна. Опам’яталася від сліз Андрія. Тетяна Миколаївна натягнуто посміхнулася:

— Очухалася, серденько? Випий солодкого чаю. Вам треба поговорити. Я піду.

Я оніміла від жаху. Андрій заговорив першим:

— Оленко, як ти? Нам треба обговорити. Весілля доведеться перенести. Ти надто слабка. Одужай — тоді й одружимося.

— Андрію, ти серйозно? Це ж не через моє здоров’я…

— Про що ти?

— Я чула вашу розмову! Ти теж віриш, що я зробила аборт через зраду?

Він відвів погляд, і це було гірше за будь-які слова.

— Я люблю тебе, тому готовий пробачити. Усі помиляються. Та мені потрібен час.

— Пробачити?! Я тобі ніколи не зраджувала! У мене була позаматкова вагітність, я ледве вижила! Мовчала, щоб не засмучувати. А ти кидаєш мене через вигадки твоєї матері?!

— Я знаю, що Станіслав досі кохає тебе. Він сам мені казав. Можливо, ти піддалася старим почуттям…

— Цього не було!

— Тоді чому мовчала про діагноз?

— Боялася втратити тебе! Тепер я не зможу народити тобі дитину!

— Оленко, пробач, але я не вірю. Мені треба подумати. Весілля переносимо, а я поживу у батьків.

Він зібрав речі й пішов, навіть не глянувши на мене. Мій біль, моє здоров’я — йому було байдуже. Його поглинули надумані підозри. Це кінець. Мій світ розсипався за мить.

Поки він у батьків, Тетяна Миколаївна остаточно отруїть його розум. Я залишилася сама — без нареченого, без дитини, без надії. Як жити далі, коли усе, що кохала, перетворилося на попіл? Не знаю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − 10 =

Також цікаво:

З життя24 хвилини ago

Морська пригода

**Мрія про море** — Софійко, тобі ж тільки вісімнадцять! Ти не розумієш… — Оксана то й діло переходила на крик....

З життя1 годину ago

Тікай, поки не пізно…

**Щоденник Олени Коваленко** Біжи, поки не пізно… Кожна дівчина мріє про велике та чисте кохання. Щоб голова крутилася від щастя,...

З життя2 години ago

Зрада

— Олесю-у-у… — ридала в телефон Христина. — Чого ридаєш? Кажи по-людськи, що трапилося? З Денисом? Христе, чому мовчиш? —...

З життя3 години ago

Таємниця в коробці

**Щоденник** Мирослава з Іваном дружили ще зі школи. Жили в одному будинку у Києві, у сусідніх під’їздах, вчилися в одному...

З життя4 години ago

Ловкий хитруля

**Щирий Тимко** Оля з мамою сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, посердяться одна на одну. Але варто...

З життя5 години ago

Чому ти мені подобався…

У темряві снігу, ніби в сюрреалістичному сні, Маріана вийшла з офісу та підійшла до своєї машини на парковці. Капот і...

З життя5 години ago

Чудова новина!

Чудова новина Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто...

З життя6 години ago

Мамо, я заслуговую на це!

Олена зустріла свого майбутнього чоловіка на вулиці. Вона проспала на іспит. Примчала на зупинку, а трамвай щойно відійшов. “От добре!”...