Майно дружини сина

Майя подивилася на фотографію в гарній рамці та тяжко зітхнула. Минуло два роки після смерті її чоловіка. Безглузда випадковість, сніг, що впав з даху, удар… і Дмитра не стало.

Вони прожили лише два роки разом, дітей завести не встигли. В пам’ять про коханого залишилися тільки спогади, фотографії і його мати, Леся Іванівна.

Вона часто відвідувала Майю, плакала, лементувала і навіть звинувачувала її в тому, що невістка не подарувала їм онуків.

— Якби ти була нормальною жінкою, в нас би залишилася дитина… — говорила вона. Майя тільки плечима знизувала. Їй було важко пережити втрату, але вона не вважала себе винною. Перед тим як народжувати дітей, вони з чоловіком планували вирішити житлове питання і готувалися до переїзду. Але Дмитро не дожив до цього моменту.

Після його смерті Майя занурилася в роботу, щоб відволікти себе. Вона багато працювала, брала додаткові замовлення і вже через рік на свій тридцятий день народження переїхала з орендованої квартири у власну. Хай і маленьку, але свою.

Батько трішки допоміг, він пишався донькою та підтримував її у всьому. Але через рік і його не стало. Серце підвело.

Майя втратила останнього рідного їй людину. Вона залишилася сама, лише Леся Іванівна все не заспокоювалася, намагаючись втішити її.

Вона приїхала до Майї після похорону та з порогу заявила:

— Пиши заповіт, поки не пізно, Майє, — сказала свекруха.

Майя майже впустила чашку з рук.

— Так, так. Я серйозно. Від «відходу» ніхто не застрахований. Сьогодні ти здорова, а завтра, хто знає, як повернеться життя.

— На що ви натякаєте?

— Тобі вже тридцять, родичів немає. Пора подумати про інших.

— Не хвилюйтеся, Леся Іванівно. Я не державний службовець, на соціальний похорон вистачить і моїх заощаджень, — попри наростаюче роздратування, вона звести все до жарту, думаючи, що свекруха перебільшує через стрес після чергових похорон.

— Жартуєш, а дарма. Я б на твоєму місці оформила квартиру на племінників.

— Тобто пропонуєте переписати все моє майно на ваших онуків? — підняла брови Майя. У Лесі Іванівни був молодший син, Григорій, з яким Майя не підтримувала стосунків. Дмитро, чоловік Майї, при житті також не спілкувався з братом — вони були зовсім різними. Григорій рано одружився, народив дочок і розлучився. Одружився вдруге, народив сина… і знову розійшлися. І ось півроку тому Григорій знайшов собі нову дружину.

— Переписувати поки не треба, але заповіт склади. Інакше все майно перейде державі!

— Леся Іванівно… вам, мабуть, пора додому. Ви, схоже, втомилися.

— Вдома у мене Гриша з Любою, попросилися пожити у моїй квартирі, — зізналася свекруха. — Я молодим не хочу заважати, ти мене теж зрозумій.

— То не заважайте. Я яке до цього маю відношення? — не збагнула Майя.

— Я розраховувала на тебе. Й оскільки квартира твого батька тепер пустує, я там житиму, поки Гриша свої справи не вирішить. Вони планують брати іпотеку, щойно він влаштується на роботу. Я вже й речі зібрала, від тебе тільки ключі від квартири треба. Не хвилюйся, я займу лише одну кімнату. Другу можемо здавати. До речі, я вже знайшла охочих — Рита з синочком шукають квартиру…

— Рита — друга дружина Гриші?

— Так, пам’ятаєш її? Хороша дівчина. Ми з нею чудово ладимо… хай поживе. Я все одно з онуком няньчуся, от і їздити не доведеться — економія.

— А скільки ви готові платити за оренду?

— Я?! — обурилася свекруха. — Я ж тобі як рідна мати! І ти з мене хочеш грошей? Не думала я, що Дмитро мій одружився з такою…

— Леся Іванівно, вибачте, але ані безкоштовно, ані за гроші я вам пожити не дам. І заповіт писати, якщо і буду, то тільки на свою дитину, яка обов’язково у мене народиться. Вся життя попереду.

— І міркування в тебе! В тридцять вже пізно народжувати! Та й від кого? Ти ж одна одинока! Ось побачиш, жадібність тебе знищить! Залишишся ні з чим. Ще згадаєш мої слова й наплачешся! — свекруха скривилася і стала схожа на відьму. Майї захотілося її виставити за двері і більше ніколи не пускати. Вона раптом подумала, що всі її біди від заздрості Лесі Іванівни, що вона завжди недолюблювала Майю і казала Дмитрові, що щастя їм не бачити.

— Ідіть, Леся Іванівно. Я сама розберуся. Мені вже тридцять років, і голова на плечах є. А якщо що, то краще нехай державі все дістанеться, ніж вам.

Свекруха ще щось пробурмотіла і пішла, грюкнувши дверима. А наступного дня Майї зателефонував Григорій, почав кричати на неї, звинувачувати, що його мамі після візиту стало погано.

Майя зрозуміла, що якщо вона хоче жити спокійно, то потрібно позбавлятися від свекрухи та її родини. Вона виставила свою квартиру на продаж. Покупці знайшлися швидко. Після цього Майя оформила документи на спадщину і продала квартиру батька. На ці гроші вона купила житло більше і переїхала в нове життя без старих «родичів». Її нову адресу ніхто з них не знав і не міг заважати будувати плани на майбутнє.