Connect with us

З життя

Мені 58 років: живу сама, але не самотня

Published

on

Мені 58, і я живу сама — але самотньою себе не почуваю. Чоловік залишив мене багато років тому, і з тих пір я навчилася цінувати свою свободу. У мене є син, Олесь, йому тридцять. Ми дуже близькі, і це наповнює моє життя світлом. Нещодавно Олесь одружився з чудовою дівчиною — Соломією, і я щаслива, що саме вона стала його дружиною. Вона щира, тепла, з гарним почуттям гумору. Ми часто дзвонимо один одному, сміємося, згадуємо смішні історії — як у добрій комедії.

Живу я в маленькому будиночку на околиці Львова. Тут затишно, спокійно, а ще є невеличкий город, де я вирощую квіти та трохи овочів. Сусіди — золото: то чай принесуть, то новинами поділяться. Частіше, звичайно, я їх частуватиму — люблю гостинність. Іноді жартую, що моє життя — як українська пісня: то весело, то трошки сумно, але завжди щира.

Раніше працювала бухгалтеркою, тепер на пенсії — і це чудово. Час знайшовся для улюблених справ: читаю детективи (особливо про розслідування в українських містечках), дивлюся старі фільми, а ще… в’яжу! Шарфи, светрики, шкарпетки — для Олеся та Соломії. Вони жартують, що скоро в мене буде власне ательє, але носить із задоволенням.

Буває, згадаю минуле: перше кохання, мрії, які не збулися, — але не занурююся в смуток. Життя навчило мене бути сильною. Розлучення було важким, але воно дало мені щось важливіше — можливість бути собою. Тепер я певна: кожен новий день — це й пригода, і шанс. Ось недавно записалася на курси польської — мрію відвідати Краків. Олесь підтримує, каже, що я молодша за нього енергією.

Мій син — моя гордість. Він працює програмістом, цілеспрямований, відповідальний. Я завжди намагалася бути йому не лише мамою, а й другом. Він розповідає про роботу, плани, а я йому — про свої дрібнички. Його весілля було чарівним: українські пісні, гопак, смачний борщ (готувала тітка Люба — майстерня на всє село!). Соломія одразу стала рідною — відчулося, що в неї золоте серце.

Інколи мрію про онуків, але не поспішаю — нехай молоді насолоджуються життям на самоті. А я тим часом радію дрібницям: посмішці сина, розквітлій мальві у дворі, спокійним вечорам з книгою. Іноді навіть думаю: може, справді завести собаку? Олесь пропонує дворняжку — каже, буде вірнішим за чоловіка (жарт, звичайно!). Хто знає, чи не стане цього могої наступною пригодою?

Життя — як карпатський серпантин: то підйом, то спуск, але завжди з чудовими краєвидами. Я вдячна долі за сина, за нашу дружбу і за те, що кожен новий день приносить мені ще трохи тепла. А все інше — то вже деталі!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + дванадцять =

Також цікаво:

FR4 години ago

Ce que Camille a vu dans la tempête

Camille Ferrand tenait une petite galerie rue des Tanneurs, à Annecy, à deux pas du canal du Thiou, celui où...

FR11 години ago

Le Testament sous le pommier

Je m'appelle Odette Vasseur, j'ai soixante-quatorze ans, et le jour où j'ai enterré mon deuxième mari, sa fille m'a jetée...

FR11 години ago

**Le dossier bleu**

L'infirmière avait pris ma tension trois fois quand elle a enfin croisé mon regard et détourné les yeux vers le...

ES14 години ago

# La clienta del pañuelo azul

Me llamo Marisol, tengo cincuenta y ocho años y llevo diecisiete trabajando en la caja tres del Publix de Coral...

HE14 години ago

# יתרון הבית

הריח הגיע אליה קודם — צבע טרי, משהו הדרי, כמו בחנות נרות. דנה כרמון לא הזמינה שום נרות. היא יצאה...

HE14 години ago

# יתרון הבית

הריח הגיע אליה קודם — צבע טרי, משהו הדרי, כמו בחנות נרות. דנה כרמון לא הזמינה שום נרות. היא יצאה...

PL15 години ago

# Rachunek uciekającej panny młodej

Głośniki nad głowami wciąż odtwarzały stare przeboje Anny Jantar, gdy moja matka wyrwała mikrofon didżejowi i uznała, że wesele potrzebuje...

EN15 години ago

# The Christmas I Stopped Being Their Bank

My daughter-in-law's fork froze halfway to her mouth when my son stood up and pointed at the door. "Pay rent...