Connect with us

З життя

Моя мама не будет в доме престарелых — она заслуживает лучшего финала

Published

on

Меня зовут Алевтина. Мне тридцать шесть. За спиной — одна несчастливая попытка создать семью, годы душевных метаний и тяжёлое, временами невыносимое чувство вины перед самым дорогим человеком — матерью. И вот теперь, когда судьба будто бы дала мне ещё один шанс на личное счастье, я оказалась перед мучительным выбором, терзающим сердце.

— Леля, я просто не понимаю, что делать… — говорила я своей подруге Светлане по телефону, глядя в хмурое питерское небо. — Дмитрий — замечательный человек. Надёжный, сильный, заботливый. С ним я чувствую себя женщиной. Он зовёт меня переехать к нему… Но куда я дену мать?.. Ты же знаешь, какая она у меня…

Да, Света знала. Все близкие знали, что мама — не просто «чрезмерно привязанный родственник». Она с годами превратилась в настоящую хозяйку: властную, едкую, требующую постоянного внимания, но при этом ранимую до слёз. Когда я познакомила её с Дмитрием — всё пошло наперекосяк.

С самого начала мама вела себя странно. Называла его чужими именами, притворялась, будто забывает, хотя память у неё — как у молодой. Потом «случайно» опрокинула тарелку с винегретом ему на брюки. Дмитрий молча встал и ушёл. А мама тут же схватилась за сердце — я вызвала «скорую». Но едва врачи уехали, она спокойно легла спать. А я до рассвета сидела на кухне и рыдала, не понимая, за что мне это.

В последнем разговоре Дмитрий сказал прямо:

— Лёля, подумай о пансионате для пожилых. Там за ней будут ухаживать, ты вздохнёшь свободно, мы сможем строить жизнь вместе.

Я промолчала. Но в душе поднялось воспоминание, будто из самой глубины.

Когда мне было двадцать два, я полюбила коллегу — Артёма. Мы жили с матерью вдвоём в хрущёвке. Она была категорически против. Мы с Тёмой тайно расписались, и он переехал к нам.

Начался кошмар. Мама звала из одной комнаты, Артём — из другой. Я чувствовала себя разорванной на части. Слёзы стали ежедневной нормой. Через год он ушёл.

— Ты хорошая, Лёля. Но пока рядом твоя мать — счастья тебе не видать, — сказал он на прощание.

Я осталась одна. И смирилась. До Дмитрия. До момента, когда мне снова протянули руку. И вот теперь — снова тупик.

Мы поехали посмотреть один пансионат. Всё было чисто, аккуратно, ухоженно. Но атмосфера… Будто ледяной ветер дул внутри. Старики сидели молча, уставясь в стену. Кто-то бродил по аллеям, но никто не улыбался. Я не выдержала и спросила сотрудницу:

— Почему здесь все такие несчастные?

— Потому что они здесь одни. Их сдали сюда, как вещи. Родные не навещают, даже не звонят. А они ждут. Сидят у окон, смотрят на дорогу…

Обратно мы ехали молча. А у меня внутри всё рвалось. Перед глазами вставали картины: как мама накрывала меня одеялом, когда я болела, как бежала с работы за лекарствами, как одна тянула на себе всё. Да, она была трудной. Да, порой невыносимой. Но она — моя мать.

У подъезда Дмитрий спросил:

— Ну что, когда начнём готовить её к переезду?

Я повернулась к нему и ответила:

— Никогда. Предать её — значит предать себя. Мама отдала мне всю свою жизнь. Пусть она не идеальна, но я ей благодарна. Если хочешь быть со мной — научись с ней ладить. Если нет — значит, нам не по пути.

Я развернулась и ушла. Он не позвонил. Ни на следующий день, ни через месяц. Думаю, он сделал выбор.

А я — свой. Может, мне снова не повезло с мужчиной. Может, я снова останусь одна. Но я не смогу жить, зная, что моя мама плачет в чужом доме, потому что я променяла её на чьё-то удобство. Это не любовь. И не про меня.

Возможно, однажды я ещё полюблю. Но я точно знаю: совесть моя будет чиста. А сердце — не окаменеет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 14 =

Також цікаво:

З життя52 хвилини ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя2 години ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...

З життя4 години ago

Хлопчик притулив вухо до гроба матері і сказав те, що приголомшило всіх у церкві

У храмі стояла глибока, майже вагома тиша. Повітря було насичене ладаном, плачем і болем, який словами не передаси. Люди сиділи,...

З життя5 години ago

Як Нинка готувалася до весільного життя

Ніхто на селі не міг зрозуміти, чому Орисі так не щастить у коханні. Дівчина ладна, працьовита, розумна, вродлива. Робота чудова...

З життя8 години ago

Подвійне обличчя мого чоловіка

Сьогодні заплющив очі й згадав той ранок, як відкрив минуле дружини. Знав її вісім років, а тепер – наче бачив...

З життя11 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Роман і Зоряна прожили сім років разом. Зі шкільних лав не розлучались. Дітей не мали. Так не судилось. Улюблена бабуся...

З життя12 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка 60 років, щоб врятувати родину — але те, що він зробив далі, змінило її життя назавжди

Одружилася з 60-річним, Щоб Врятувати Родину — Та Його Наступний Крок Змінив Усе Назавжди Коли 21-річна Оксана Коваль увійшла до...

З життя14 години ago

Сусіди говорили про дивного героя з безліччю прізвиськ і невдач.

Усі сусіди знали, що Іван – безрука, безнога, пустоголова, безрога животина: то баран, то цап, то пес. Погані прізвиська точно...