Connect with us

З життя

Моя мама в поисках любви, а я погряз в хлопотах о детях

Published

on

Моя мать, Людмила Степановна, будто вычеркнула меня и моих ребятишек из своей жизни. Я, как белка в колесе, кручусь между двумя сорванцами, которые без конца требуют внимания, а она, их родная бабушка, даже пальцем не пошевелит, чтобы помочь. Эта обида гложет меня, и я не понимаю, как справиться с этим чувством брошенности.

Почему она так себя ведёт? Ума не приложу. Мы отдалились, когда мне было восемнадцать, и я уехала из родного Краснодара — начинать самостоятельную жизнь. С тех пор общение свелось к редким звонкам. Я надеялась, что внуки нас сблизят, но каждый раз, когда я прошу её приехать или просто выслушать, она резко обрывает: «Олечка, мне некогда, дела!» Какие дела важнее семьи? Неужели нельзя выделить пять минут?

Мама всегда твердила, что я должна быть самостоятельной. В юности она внушала, что надо уметь справляться без посторонней помощи. Но в восемнадцать, когда я ушла из дома, мне пришлось буквально пробиваться — искать работу, ютиться в комнатке в коммуналке, считать каждую копейку. Я выстояла, но разве это повод теперь оставлять меня без поддержки? Особенно когда я сама стала матерью и нуждаюсь хотя бы в её совете.

А вместо этого она всё свободное время тратит на мужчин. Бегает на свидания, как молодая, ищет «свою любовь», хотя ей давно за пятьдесят. Я не против её счастья, но когда это съедает всё её время, мне становится горько. Мои дети спрашивают: «А когда бабушка придёт?» А я не знаю, что ответить. То у неё планы, то усталость, то «весь день с новым знакомым».

Недавно я не выдержала. После очередного отказа приехать в гости сорвалась и набрала её номер. «Мама, тебе не стыдно? — выпалила я. — Внуки тебя ждут, а ты с какими-то ухажёрами время проводишь!» Она вспыхнула: «Я всю молодость на тебя положила, одна тянула, без выходных и отпусков! Теперь моя очередь жить, Ольга! Внуки — твоя ответственность, не моя!» Её слова обожгли. Да, она многое для меня сделала, но разве это значит, что теперь можно забыть о семье?

Я вижу, как она отдаляется. За последние пару лет видимся раз в месяц, да и то формально. В её голосе больше нет тепла, будто мы чужие. Я не требую, чтобы она посвятила нам всю себя, но неужели раз в неделю нельзя зайти, почитать детям сказку, дать мне передохнуть? Боюсь, скоро между нами и вовсе останется только фамилия.

Как объяснить ей, что жизнь — это не только рестораны и новые поклонники? Что семья, её кровь, её внуки — вот что по-настоящему важно? Устала ссориться, устала чувствовать себя не нужной. Может, пусть найдёт своего «героя», устроит личную жизнь, а потом вдруг одумается? Но втайне боюсь, что этого «потом» не случится.

Я не хочу терять маму. Но как вернуть её, если она сама отталкивает меня? Я захлёбываюсь в быте, а она, кажется, даже не замечает, как мне трудно. Может, я и правда эгоистка? Или это она забыла, что такое быть матерью?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 9 =

Також цікаво:

DE49 хвилин ago

Zwei Leben der Hannelore Brenninger

Die Diagnose kam an einem Dienstag im März, zwischen der Frühstückspause und dem Mittagessen im Seniorenheim "Am Lindenpark" in Regensburg....

DE50 хвилин ago

Werkstatt Bergmann bleibt zu

Mein Vater hat vierunddreißig Jahre lang jeden Kolben in dieser Werkstatt selbst in der Hand gehabt. Ich, Kevin Bergmann, sechsundvierzig,...

DE51 хвилина ago

Der Gesellschafterausschuss der Neumann Präzisionstechnik GmbH

Ich heiße Thomas Vogt, ich bin achtundfünfzig, und seit einundzwanzig Jahren führe ich zusammen mit meiner Schwägerin Renate Böhm die...

UA3 години ago

Картка з архіву під лавкою

Беата Заремба стояла за стійкою рецепції в харківському бізнес-центрі колишньої трикотажної фабрики "Промінь" і чекала, поки стара жінка нарешті втратить...

UA3 години ago

Автомайстерня без документів на моє ім’я

Мене звуть Роман Ковальчук, мені сорок два, і я тесть, про якого зараз пліткують півпід'їзду в Тернополі. Розповім, як усе...

UA3 години ago

**Нічне таксі за двісті гривень**

Я була на дев'ятому місяці вагітності, перейми йшли кожні п'ять хвилин, а чоловік вирішив, що вечеря з клієнтом важливіша, ніж...

DE3 години ago

Werde die Wehen zu früh und ohne Hilfe

Als Lea um vier Uhr morgens die Augen aufschlug, lag Mika quer im Bett, ein Fuß auf ihrem Bauch, und...

UA5 години ago

Кудлатий з-під Тального, дві тисячі гривень і дзвінок до Дарини

Цуценя лежало в канаві біля дороги на Синьків — там, де закінчується асфальт і починається щебінка до кар'єру. Скручене в...