Connect with us

З життя

Моя мама ищет любовь, а я утопаю в детском хаосе

Published

on

Когда-то давно, в Москве, жила молодая женщина по имени Екатерина Петровна. Её мать, Надежда Степановна, будто забыла о её существовании и о двух внуках, которые так нуждались в бабушкиной ласке. Катя разрывалась между детьми, а мать даже не думала помочь — словно между ними выросла стена.

Почему так случилось? Ответа не находилось. Они отдалились, когда Катя, едва окончив школу, покинула родной дом в Новосибирске, чтобы начать самостоятельную жизнь. С тех пор их общение свелось к редким, сухим разговорам. Она надеялась, что рождение детей сблизит их, но мать лишь отмахивалась: «Катюш, мне некогда, дела». Какие дела важнее семьи?

Надежда Степановна всегда твердила, что дочь должна быть самостоятельной. В юности Катя слышала это часто. Но в восемнадцать ей пришлось выживать в одиночку: искать работу, ютиться в крохотной комнатке, считать каждую копейку. Она справилась, но какой ценой? Теперь, став матерью, она ждала от мамы хоть немного поддержки. Но та словно не замечала её усталости.

Всё время Надежды теперь занимали мужчины. Она, будто в юности, искала свою судьбу, хотя за плечами уже были десятки лет. Катя не осуждала её желание быть счастливой, но больно было видеть, как мама забывает о внуках. Дети спрашивали: «Почему бабушка не приходит?» А что ей отвечать? То у неё дела, то усталость, то «встреча с хорошим человеком».

Однажды Катя не выдержала. После очередного отказа она не смогла сдержаться: «Мама, тебе не стыдно? В твои годы с внуками надо нянчиться, а не по свиданиям бегать!» Надежда вспыхнула: «Я всю жизнь на тебя положила! Работала, не зная отдыха! Теперь моя очередь жить!» Эти слова обожгли, будто кипятком. Да, мать многое сделала — но разве это повод отворачиваться?

Катя видела, как мать отдаляется. Видела её холодный взгляд, слышала равнодушие в голосе. Она не просила жертв — лишь немного тепла. Раз в неделю приехать, посидеть с детьми, дать ей передохнуть. Сейчас они встречались редко, и Катя боялась, что скоро их семья и вовсе рассыплется.

Как объяснить матери, что жизнь — не только романтика и ужины при свечах? Что внуки — это её кровь, её продолжение? Катя устала ссориться, устала чувствовать себя брошенной. Может, пусть найдёт своего «принца», а потом вспомнит о них? Но сердце подсказывало — этого «потом» не будет.

Она не хотела терять мать. Но как удержать связь, если та сама рвёт её? Катя тонула в заботах, а мать будто не замечала. Кто здесь эгоист? Или, может, Надежда Степановна просто забыла, что значит — быть матерью?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + шість =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя4 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя4 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя7 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя8 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя10 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя11 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя14 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...