Connect with us

З життя

Молитвой обрести счастье: история вопреки обстоятельствам

Published

on

Сёстры Ани рано выскочили замуж, разъехались по городам, завели детишек. Их дома гудели от смеха, а Аня так и осталась в родительском доме в деревне Заречье, одна. Годы текли, и надежда встретить свою судьбу таяла, как апрельский лёд. Люди вокруг махнули на неё рукой: «Кому она, деревенская, сдалась?» Но Аня не опускала руки. Держала хозяйство: кур, козу, огород копала. Урожай собирала, отправляла сёстрам, чтобы племяши свежими овощами лакомились. Её хлеб на закваске славился на всю округу: соседи так и норовили попросить буханку, а она никогда не отказывала.

Аня не ныла. Принимала свою долю спокойно, радуясь племянникам, что на лето приезжали. Их звонкий смех оживлял дом, но когда они уезжали, тишина давила ещё сильнее. Надежду Аня не теряла, но в душе уже готовилась к тому, что старость встретит одна.

Но жизнь распорядилась иначе.

Как-то в июле к соседям приехали мужики — баню ставить. Да и у Ани дел накопилось: крышу сарая подлатать, печную трубу поправить, да и по мелочи. В деревне без мужской руки тяжко, хоть Аня и с топором управлялась. Один из рабочих, Иван, вызвался помочь. Разведённый, без детей, с уставшими, но добрыми глазами.

Сначала просто болтали: про жизнь, про деревню, про то, как тяжело одному. Потом он стал заходить чаще — то дрова поколет, то забор поправит, а Аня ему ужин ставила. Дружба переросла во что-то большее. В сорок лет Аня вышла замуж. Свадьба была скромной, но глаза у неё горели так, что никто бы не посмел назвать её некрасивой. Иван, на три года старше, смотрел на неё, как на чудо.

В сорок два Аня родила Ваню. Ивану тогда стукнуло сорок пять, но усталости в нём не было — одно счастье. Через три года на свет появилась Даша. Дети стали их вымоленным счастьем, их светом. Вопреки пересудам, справлялись легко. Любая мелочь — первые шаги, первое слово, карикатурные рисунки — приносили радость.

— Устала, родная? — спрашивал Иван каждый вечер, обнимая Аню.
— Чуть-чуть, — смеялась она, и лицо её светлело.

Двадцать лет пролетели, как один миг. Ваня вырос, женился, Даша в институте училась. Аня с Иваном ждали внуков. Иван, мастер на все руки, уже смастерил во дворе детскую площадку — качели, горку, песочницу. Дом их был полон тепла, хоть и не роскоши. Аня больше не чувствовала себя серой мышкой. Как можно в себя не верить, когда тебя каждый день обнимают да ласково «родной» называют?

Но иногда, тихим вечером, Аня вспоминала годы одиночества. Колкие слова соседок, взгляды, полные жалости, молчаливые осуждения. Она всё это пережила, но сердце не зачерствело. Она знала: её счастье — не случайность, а дар, выстраданный годами терпения.

Аня смотрела на Ивана, на их дом, на детские фотографии, и слёзы подступали. Не от боли, а от благодарности. За любовь, за семью, за то, что судьба дала ей то, о чём она уже почти перестала мечтать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + одинадцять =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Подяка за свято, яке готувала цілий день — і відповідь через рік

Дякую синові за свято! промовила свекруха за столом, який я накривала дванадцять годин! Мою відповідь вони отримали рівно через рік....

З життя16 хвилин ago

Без мене ти — ніщо”. Але через рік він благав про роботу.

«Ти ніхто без мене», кинув мені чоловік. Та через рік він же благав про місце у моїй студії. У напівтемні...

З життя1 годину ago

Врятувала його — а він пішов до іншої. Та мій останній подарунок знищив їхнє щастя.

Я витягла його з того світу, а він знайшов іншу. Але мій прощальний подарунок їх розорив. Я йду від тебе,...

З життя1 годину ago

Не випробовуй долю

**Щоб не спокушати долю** Гарна й незалежна Соломія закохалася і в кого ж? У самого красеня-парубка Тараса, що аж сама...

З життя2 години ago

Повернулась назавжди

Коли мати збиралася заміж, Соломія не заперечувала. Їй подобався мамин вибранець лагідний і врівноважений Тарас, який завжди доброзичливо спілкувався з...

З життя2 години ago

Сестра знищила мій сад — я відповіла висотою!

Та це ж сестра! скрикнув чоловік, коли його рідна сестричча влаштувала шашлички прямо серед моїх троянд! Моя відповідь сягнула двох...

З життя3 години ago

«Відповідь на докори: як я зважилася на сміливий крок»

“Ти тільки їси та нічого не робиш” тоді я мовчки зібрала речі й продала дім, де вони жили. Ці слова...

З життя3 години ago

—Вдячність, яку очікували рік

Дякую синові за свято! промовила свекруха за столом, який я готувала дванадцять годин! Вони отримали мою відповідь рівно через рік....