Connect with us

З життя

«Не приходи на мою свадьбу: там будут только богатые» – так сказала дочь своему отцу, растившему её в одиночку

Published

on

Дневник.

Сегодня получил сообщение от своей дочери. Да, именно так — «от дочери», а не «от Вареньки», как раньше. Да и звучит оно как приговор. «Пап, не приезжай на свадьбу. Там будут только богатые, а ты… ну, ты понимаешь».

Иван Фёдорович всю жизнь думал только о ней. Когда жена умерла — сердце не выдержало — остался один с маленькой Варей на руках. Жили на окраине Нижнего Новгорода, в старом доме, который достался от деда. Работал на заводе, грузил мешки на рынке, по ночам сторожил автостоянку. Уставал, но не жаловался. Лишь бы у Вари было всё, как у людей.

Помню, перед Новым годом она так мечтала о платье снегурочки. Денег не было, но я занял у соседа — и вот она, моя девочка, кружится в хороводе, а глаза горят. Тогда она обняла меня и сказала: «Ты у меня самый лучший папа».

А потом она выросла. Закончила школу, уехала в Питер, поступила в университет. Сначала звонила часто, рассказывала о лекциях, о подработках. Потом звонки стали реже. Появились новые друзья — из «хороших семей», дорогие кафе, брендовые вещи. А я всё отправлял ей деньги, хоть и знал: ей теперь нужно другое.

И вот это сообщение. Короткое, без лишних слов. Будто ножом по сердцу.

Но я всё равно поехал. Не ради банкета, не ради поздравлений — просто хотел увидеть её в этот день. Стоял в стороне, в потрёпанном пиджаке, с букетом из ромашек, купленных у бабушки у метро. Когда она с женихом принимали поздравления, подошёл, протянул цветы, поцеловал в щёку.

— Счастья тебе, дочка, — сказал и повернулся к выходу.

Она догнала меня у дверей. Всё лицо в слезах, макияж расплылся.

— Пап, прости… Я не знаю, что на меня нашло. Мне казалось, кто-то осудит, если ты будешь там… Но теперь я понимаю — только себя опозорила. Прости…

Я просто обнял её. Крепко, как в детстве. И тогда, наверное, она почувствовала — никакие деньги не заменят этих рук. Тех самых, что держали её, когда она болела, что не спали ночами, чтобы у неё были новые туфельки к первому сентября.

А я… я просто шёл домой. И думал: может, она всё-таки ещё та самая Варенька, которая когда-то верила, что я — самый лучший.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − дванадцять =

Також цікаво:

З життя47 хвилин ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя2 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя2 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя3 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя3 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя3 години ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя3 години ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...

З життя5 години ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...