Connect with us

З життя

Не приховуй таємницю в собі

Published

on

Після закінчення педінституту Марійка повернулася до рідного міста вона мріяла викладати у своїй колишній школі. Ще навчаючись тут, усі знали, що вона стане вчителькою, і ніхто в цьому не сумнівався.

“Наша Марійка завзята свого добється”, казали про неї одноклассники й навіть педагоги.

До школи увійшла впевнена в собі молода жінка й зайшла до кабінету директора:

Добрий день, Ганно Степанівно.

Добрий день директор підняла голову й уважно глянула поверх окулярів. Ой, Марійко Романівна, це ти?

Так, я, особисто, усміхнулась дівчина. Я ж обіцяла повернутися вчителювати.

Рада тобі, дитинко Значить, тепер ти Марійка Романівна вчителька історії. Молодець, здійснила мрію.

Так Марійка почала викладати. Спочатку старшокласники випробовували її терпіння, але згодом почали поважати. А це варто багато чого.

Незабаром вона познайомилась із Олегом, який після університету працював інженером на місцевому заводі. Заручилися, одружились. Ще під час залицяння Олег запропонував:

Давай одружимося, але дітей поки не заводимо спочатку стабільність.

Згодна, але довго чекати не будемо. Без дитини то не сімя.

Так і вирішили. Минуло три роки, коли “доброзичливці” повідомили Марійці, що Олег має роман із колегою. Вона повірила адже чоловік був красивим і жартівливим, завжди оточений друзями.

Скандал у будинку вибухнув несподівано. Олег зізнався, але божився, що більше таке не повториться.

Пробач, Марічко Це більше не станеться. Ти не заслуговуєш на біль.

Марійка була розчарована, вони жили, як сусіди, але з часом Олегу вдалося повернути її довіру. Вона ніби забула принаймні, так йому здавалося. Олег став ідеальним сімянином, особливо коли дізнався, що дружина вагітна.

В нас буде дитина. Я народжу, навіть якщо ти проти.

Я не проти, відповів він.

Народилася гарненька донечка Оленка. Тепер у них зявились нові клопоти, але це було щастя. Олег більше не дивився на інших жінок обожнював свою сімю.

Ззовні вони здавалися ідеальною парою. Марійка, незважаючи на прихований біль, створила в домі тепло. Але вона носила в собі таємницю.

Сьогодні йдемо у цирк! оголосив Олег.

Таточку, я хочу-хочу! Надіну улюблену сукню! раділа Оленка.

Дівчинка росла слухняною, добре вчилася. Марійка пишалася нею, а вчителі жартували:

Оленка, мабуть, теж буде вчителькою?

Ні, вона технарь, сміялася Марійка. Весь час у гаражі з татом коло машини.

Шкільні роки минули швидко Оленка вступила до політеху в іншому місті. Додому їздила на канікули.

Як справи, доню? питав Олег.

Все добре, тату.

Минуло двадцять років. Одного разу Оленка оголосила:

Після диплома ми з Матвієм одружимося.

Батьки знали хлопця чемний, із хорошої родини.

Молодець, що після навчання, схвалив Олег.

Але плани змінились. У Марійки почались проблеми зі здоровям. Олег наполіг на лікарях, але було пізно.

Оленка й Матвій відклали весілля. Допомагали батькові, але Марійка не виборола хворобу.

Олег не міг пробачити собі минулу зраду раптом саме вона завдала дружині болю?

Після похорону Оленка розбирала мамині речі й знайшла лист.

“Оленко, Олег не твій рідний батько”

Серце дівчини здавлювало від болю. Той, кого вона любила як тата, виявився чужою людиною. У листі Марійка розповіла, як після зради Олега навмисно звелася з вчителем географії, який приїхав у командировку. Вона завагітніла і вирішила назвати доньку його імям але нікому нічого не сказала.

“Оленко має знати правду”, написала мати.

Дівчина довго думала, що робити. Врешті пішла до Олега.

Тату, у мене важлива розмова.

Вона розказала все. Олег був у шоці.

Я любив твою матір І люблю тебе, як рідну.

Я не знаю, як жити з цим прошепотіла вона.

Я теж Але я завжди буду твоїм батьком.

Оленка розридалася, але зрозуміла: його любов справжня.

Вона думала знайти справжнього батька, але передумала адже Олег був кращим.

Через рік після смерті матері Оленка вийшла заміж за Матвія. Тепер у них син, якого дуже любить і дідусь Олег.

Життя як книга: іноді сторінки болю переплітаються зі щастям. Але якщо в серці є любов можна пробачити навіть найглибші рани.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − один =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

A Fated EncounterHe didn’t know then that this chance meeting would unravel a secret buried for thirty years.

—Mary…—John looked at his wife and let out a heavy sigh.—I’m sorry, but this year’s trip to the seaside will...

FR58 хвилин ago

Rien que pour toi

Pendant vingt-neuf ans, j’ai pensé que ma sœur était juste douée pour le ménage. Qu’elle aimait repasser mes chemises, préparer...

FR1 годину ago

Trente-huit en deux semaines

Je m’appelle Antoine Vernier. À trente-huit ans, je possédais ce dont les gens rêvent sans oser le dire à voix...

ES2 години ago

La carta que nunca dejé en el ataúd

El día del entierro de doña Rosa me quedé junto a los cedros, con un sobre amarillo en el bolsillo....

FR3 години ago

Le prix de la douleur

L'été est toujours chaud à Bordeaux. Pas cette chaleur sèche, mais une touffeur épaisse qui remonte de l'estuaire de la...

ES3 години ago

Nadie me había dicho que la vieja era la dueña

La carcajada de Andrés se apagó antes que el eco del mármol. Noté cómo la mujer del mostrador dejaba caer...

EN3 години ago

I Was the Dog Nobody Wanted… Until a Widower’s Hands Changed Everything

I Was the Dog Nobody Wanted… Until a Widower’s Hands Changed Everything The gravel under my haunches had gone from...

З життя3 години ago

My son and the new neighbour’s son looked so strikingly alike that I began to doubt everything. For a while, I even believed my husband was hiding an affair from me… but the truth I would uncover turned out to be even more unexpected.

Dear Diary, I never thought I would become one of those women — the kind who studies children’s faces, searching...